Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

Перш ніж приступити до другого боку, викурили по сигареті. Потім Генріх підійшов до пожежного крана, відкрутив вентиль і, коли побігла тоненькою цівкою вода, підставив рот і напився.

Перевіривши наявність арештованих, обидва спинились біля столика. Генріх розгорнув книгу рапортів, зробив у ній запис.

— У наявності — п'ятдесят шість, на допиті — двоє, в лікарні — троє, на кухні — один. Всього: шістдесят два. Розписуйся!

Спалахнула електролампа, і задзвонив дзвінок.

Генріх, який ще не встиг передати ключі, відчинив двері і впустив двох конвоїрів. Вони вштовхнули в коридор Туманову і секретаря бургомістра, арештованого напередодні за крадіжку кількох сувоїв сукна.

— Приймайте дорогих гостей! — доповів один із конвоїрів.

Генріх обвів ув'язнених своїм страшним поглядом і скомандував:

— Руки за спину, собаки! До своїх камер марш!

Арештовані виконали команду і пішли по коридору.

Секретар бургомістра спинився коло сьомої, а Туманова біля крайньої, тринадцятої камери. Вони стали обличчям до дверей і чекали, поки їх впустять.

Генріх пригостив конвоїрів сигаретами, і ті закурили.

— Здав? — запитав один з конвоїрів, звертаючись до Генріха.

— Начебто.

— Коли знову заступати? — поцікавився конвоїр.

— Завтра в цю пору.

— Є пропозиція, — конвоїр підморгнув, — зайти до клубу промочити горло.

Генріх мовчав, тупо розглядаючи свої розчепірені пальці.

— А що тут гадати? — зауважив Отто. — Пий, поки п'ється. А то покличуть на повторний огляд, тоді пізно буде.

— Ходімо, — без особливого бажання погодився Генріх.

— Дивись! — раптом сказав другий конвоїр, показуючи в кінець коридора.