Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

— Та плювати на їхню сигналізацію!

— Не плюнеш, брат. Коли залізничній дільниці присвоєна, приміром, біла ракета, то звідкіля б ти її не пустив, резерв все одно помчить до станції і нікуди більше. Вони теж не ликом шиті, дещо розуміють.

Калюжний посміхнувся. Чорноп'ятов глянув на нього.

— Чого ти посміхаєшся? — поцікавився він.

— Ти не зрозумів мене. Хай їх чорт візьме, ці ракети! Я з ними, якщо пригадуєш, мало не влип минулого року.

— А що ж ти мав на увазі?

Калюжний підгорнув під себе ногу, зручніше всівся і пояснив:

— Припустимо, що в протилежному кінці міста пожежа. Або ще краще — вибух. І не один, а два чи й три! Як ти думаєш, резерв кинуть туди?

— Кинуть! — твердо мовив Чорноп'ятов.

— Так чого ж іще треба?

Тепер посміхнувся Чорноп'ятов і ляснув свого друга по нозі.

— Дуже небагато: точно знати, коли цей вибух буде потрібним.

Калюжний нахмурив лоба, силкуючись зміркувати щось.

— Не зрозумів…

— Що ж тут незрозуміло? Ми не можемо заздалегідь знати, коли саме пройде тюремна машина. Вона ж не за графіком ходить.

Калюжний почухав потилицю і з явним смутком промовив:

— Ти маєш рацію. Я не зважив на це…

— Одно ясно, — сказав Чорноп'ятов і стукнув кулаком по коліну, — напад повинен бути зроблений без жодного пострілу, без галасу. Якщо це вдасться, успіх забезпечений, не вдасться — все зірветься.

Чорноп'ятов насторожився, прислухався.

— Стукають! Степан, видно. Чи вдалося йому поговорити із Скитальцем?