Обоє зірвалися з верстака, відсунули койку, зняли килим і відчинили двері до потайного ходу. Зайшов Степан.
— Бачив? — стрів його запитанням Чорноп'ятов.
— Бачив!
— Сідай, розказуй! — квапив його Чорноп'ятов. Заболотний витер мокре обличчя, розстебнув комір, випив води і тільки тоді почав докладно розповідати про все, що почув від Скитальця.
— Машина, якою везтимуть її, буде нам відома.
— Це — основне, — схвалив Калюжний,
— А скількома машинами перевозять? — спитав Чорноп'ятов.
— Дві машини. Весь час дві. І щодо конвою вияснив. У кабінах, крім водіїв, їздять по два автоматники.
— А маршрути? — поцікавився Чорноп'ятов.
— Завтра скаже. Він приблизно знає, але хоче уточнити. І хоче вас бачити, Григорію Панасовичу. Каже, обов'язково треба.
— Коли?
— Завтра, сказав, сам зайде.
Чорноп'ятов кивнув. Трохи помовчали. Потім Калюжний тихо, ні до кого не звертаючись, промовив:
— А за мною таки не стежать…
— Ну і?.. — немов підштовхнув його Чорноп'ятов.
— А якщо не стежать, то виходить, ніхто з нас не міг бути причиною провалу Костя. Його запеленгували.
Заболотний глянув на Чорноп'ятова. Той машинально кивнув, думаючи про своє, і після недовгої паузи спитав у Калюжного:
— А як справи у Кольцова?
— У Семена завжди добре, — відповів Калюжний. — Золото, а не хлопець.
— Ти казав йому?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Голубий пакет» автора Брянцев Георгій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ“ на сторінці 96. Приємного читання.