— Добре, пане унтер-офіцер, — відгукнувся Чорноп'ятов. — Не такі штучки лагодимо, — і, підсунувши похмурому клієнтові порожнього ящика, тихо запросив: — Сідай, Генріх! Ти що, вже? — Чорноп'ятов дав щигля собі в горло.
— Трошки є, — признався Генріх. — Не можна було відмовитись.
— А з ким?
— Конвоїри затягли. Довелося роздушити пару пляшок…
— А-а-а… — багатозначно протягнув Чорноп'ятов і почав розбирати запальничку. Він вийняв з неї ватку, гніт, пружинку, кремінець, зняв коліщатко і розклав усе це на клапті газети.
Генріх сидів, обіпершись ліктем на одне коліно, і зітхав. У цей час до котельні долинули часті завивання сирени і хлопання зеніток. Генріх підняв голову і глянув на Чорноп'ятова. Той скинув брови.
— Наче тривога?
Чорноп'ятов непевно знизав плечима.
— Схоже на те… Ходімо подивимось?
Генріх ствердно кивнув.
Вони вийшли надвір. Бруківкою промчала пожежна машина, тягнучи за собою хвіст куряви. Тротуарами бігли до найближчого бомбосховища городяни, тягнучи за собою дітей.
На станції, захлинаючись, гуділи паровозні гудки.
Задерши голови і прикривши від сонця долонями очі, Чорноп'ятов і Генріх вдивлялися у високе небо. Спочатку вони нічого не побачили і лише трохи згодом у розриві хмарок помітили маленьку сріблясту, сяючу в променях сонця крапку. Навколо неї, неначе хмарки, спалахували і танули розриви зенітних снарядів.
Літак ішов не по прямій, а великими колами і знижувався. Ось він уже з'явився під хмарами.
— Видно, розвідник, — зауважив Чорноп'ятов.
— Не інакше.
— А здорово гатять!
Генріх відгукнувся з посмішкою:
— Йому хоч би що. Глянь, знову заходить. Втретє,
— Щось шукає, — сказав Чорноп'ятов.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Голубий пакет» автора Брянцев Георгій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ“ на сторінці 103. Приємного читання.