Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

Так, усе йде, як і доповів йому заступник.

Командир партизанського загону пише: «З'явиться до тебе моя дочка. Влаштуй її де-небудь коло себе».

Що це значить? Це значить, що дочка вже послана. Він не просить дозволу, згоди Філіна, а посилає дочку. Можливо, вже послав. Про це ясно каже одно слово «з'явиться».

Цікаво! Дуже цікаво. Не може бути ніяких сумнівів, що це дівчисько не звичайним зв'язковий, а людина з певними повноваженнями. В листі йдеться не про те, щоб Філін прийняв її і дав притулок на день-два. Ні! Йдеться про те, щоб влаштувати її надовго. А командир загону далі пише: «Вона дівчина здібна, майстер на всі руки»… І ще «до того ж вона й німецьку мову непогано знає…»

І тут безпомилково можна сказати, що партизани посилають до міста людину для встановлення зв'язку з місцевим підпіллям, а може, й для керівництва ним. Партизанський загін стоїть зараз далеко від міста, а втрачати зв'язки з підпільниками не хоче. А можливо, партизани вирішили скористатися з радіостанції підпілля, якої самі не мають. Нарешті, не виключено й те, що партизани готують і мають намір зробити разом з міськими підпільниками якусь крупну диверсію.

Оце діло! Справжню, чисто агентурне діло, що потребує розуму і хитрощів. Тут можна розгорнути надзвичайно цікаву комбінацію. Можна змусити це дівчисько працювати на себе і не тільки виловити підпільників, але й проникнути в партизанський загін.

І думати треба саме про те, як змусити це дівчисько працювати на нового хазяїна. Хапати і кидати в підвал невигідно і безглуздо. Так може зробити лиш заплішений дурень, який нічого не тямить у питаннях контррозвідки, її треба зустріти, дати притулок, дати їй роботу, але…

— Філін не дурень! — вигукнув начальник гестапо і сам обірвав власні роздуми. — Тепер схопити б нам цього «крота»! А може, він уже в наших руках? А може, і гостя вже завітала до Філіна? А що як зразу: і «кріт» і гостя!

Згадавши, що, йдучи вночі із служби, він просив не дзвонити йому додому і не турбувати його, начальник гестапо схопився з ліжка і кинувся до письмового стола, де стояв телефон. Він наказав з'єднати його із своїм заступником. Негайно!

У трубці почувся знайомий голос:

— А ви мені дуже потрібні.

— Знаю, — перебив його начальник гестапо. — Спочатку скажіть: як справи у Філіна?

— Чекає. За старими умовами вона повинна з'явитися до нього, як смеркне, і прямо на роботу.

— Це Філін сказав?

— Філін.

— А як з «кротом»? — спитав начальник гестапо.

— Кепсько…

— Знову проґавили?

— Гірше.

— Що? Як гірше? Що сталося? Не тягніть…