Розділ «ГУМ-ГАМ»

Навіть ледачкуватий винахідник зіскочив з гамака, застрибав, замахав кулаками.

— Раз! — рахував Мишко. — Два!.. Три!..

Бій тривав до десятої. Зненацька міцні руки схопили кулаки, що так і мигтіли в повітрі. І всі побачили Гум-гама. Він був у спортивному костюмі — справдешній суддя.

— Перемогу присуджуємо обом сторонам, — промовив, усміхаючись, космічний мандрівник. — Ех ви, хіба ж так роблять з повітря морозиво? Дивіться, як треба заморожувати повітря. Цю морозильну гру вигадав я!

Руки в Гум-гама завертілися з швидкістю пропелера. Він наче одбивався від загону невидимок. Зрештою перестав підбивати повітря й підняв над головою кулак.

— Ескімо, — похвалився Гум-гам. Кожен його палець обріс морозивом з шоколадною кірочкою. — Найприємніший сніданок, — провадив далі Гум-гам, облизнувши палець, — це морозиво. Хто хоче? Ескімо з повітря…

Дехто заходився махати кулаками, але не всі. Більшість стояла з нудьгуючим виглядом.

— А ви? — запитав Гум-гам. — Ви не любите морозива?

— У них болять зуби, — хмуро пояснив Максим. — їм набрид місяцит.

Обличчя в Гум-гама дивно поблакитніло. Він мовчки дивився на друзів.

— Ви не хочете більше гратися? — здивовано спитав він.

Його друзі мовчали.

— Ви не хочете гратися в місяця й зірок? У дерева й гойдалки? У бабок і сміх? Не хочете гратися зі мною?

— Ми вже у все гралися, — пролунав Мишків голос.

— Еге, — пропищав Зайчик. — І так щодня обманюєш бабусю. А це нечесно…

— Від паска не втечеш, — підтримав його Сергій.

А Альоша Попов промовив, лежачи в гамаку:

— Розумієш, Гум-гаме… Коли з місяцитом — все дуже легко, все само собою виходить. А мені, може, не хочеться, щоб виходило. Що я — не людина, чи що? Я сам хочу, сам, розумієш?

Гум-гам розсердився. Очі в нього блиснули синім світлом.

— Я йду! — оглядаючи друзів, застеріг Гум-гам.