Розділ «ГУМ-ГАМ»

Після уроків Коробков розшукав у дворі Максима, що грався з товаришами, попросив розкрити йому таємницю: як позбутися місяциту. Він розповів, як страждав цілий вечір, як спав із зав’язаним ротом, як він ненавидить свій місяцит, і Максим пожалів бідолашного Коробкова.

— Спробуй сказати так, — запропонував Максим і розхвилювався, уявивши, що його чує зараз таємничий Автук, який, щоб покарати, зірвав тоді з нього летючий бант. — Спробуй запитати: “Чому місяцит усе вміє?” Ну!

— “Чому місяцит усе вміє?” — повторив зблідлий Коробков.

— “Чому вміє геть усе на світі?”, “Навіщо він мені потрібен?”

— “Навіщо він мені потрібен?” — луною відгукнувся п’ятикласник і зачудовано подивився на свою порожню долоню. Він засунув руку до кишені, підскочив на місці. — Ура, місяцит зник! — радісно вигукнув Коробков. — Ура, я вільний! Дякую, Максиме. — І побіг.

Максим подивився йому вслід: “Щаслива людина”. А хто підкаже йому, Максимові, як зарадити його другові?

Недавно він спитав батька:

— Що треба робити, щоб людина росла?

— Щоранку їсти кашу, — пожартував батько.

— Я не про кашу, я серйозно.

— Ну, треба робити гімнастику, займатися спортом.

— А коли людина зовсім не росте? Минає рік за роком, а вона така сама, як і була.

Батько пильно глянув на нього і сказав:

— Максиме, ти найтиповіший чомукало.

— А що значить най-ти-по-ві-ший?

— Ти, як і багато дітей, без кінця ставиш запитання, на які дуже важко відповісти.

“Авжеж, — сказав собі Максим, — ніхто не може відповісти на найпростіше запитання. Ані на Землі, ані в КРАЇНІ БЕЗ ЧОМУ…”

— Здоров був, Великий Фантазере!

Так зустрічали Максима приятелі.

Тож не дивно, що Максим запишався. Хто краще за нього вигадував найцікавіші ігри? Хто в будь-яку мить міг вирушити в гості до Гум-гама? Всі бачили, як зник Максим після того, як Коробков попросив пробачення, і за півгодини він з’явився у вбранні з барвистого пір’я і з бойовим індійським списом.