Розділ «НА ПРАПОРІ АТТИЛИ — АРІЙСЬКИЙ ХРЕСТ»

Нарешті на історичну арену виходить Олег — руськолунський князь, великий історичний діяч, котрий остаточно заволодів Києвом, встановив на Русі великокняжу династію Ольговичів. Ця династія закінчилася лише зі смертю Володимира Великого.

Від автора:

В літературі більше поширена версія, за якою Олег доводився родичем Рюрикові. Він тимчасово князював у Новгороді. 880 року Олег пішов Дніпром і шляхом хитрощів та обману заволодів Києвом. Тамтешніх законних князів Аскольда і Діра було вбито. Влада перейшла до Олега, який правив від імені сина Рюрика Ігоря.

Отже, скрізь князювали тільки Рюриковичі, і ніякої династії Ольговичів не було. Але ж відомий історик Микола Аркас зазначає: «Тим часом з інших джерел історичних виявляється, що Олег не був ні опікуном, ні воєводою Ігоря, але був такий самий князь київський, як і Ігор. Чи був він йому родич (тобто чи був він Рюрикович — Ю. К.), теж не знати» [Аркас М. Історія України-Русі. — Одеса, 1994. — С. 69].

Гуру продовжував:

— Через 4 роки після кінця правління Володимира князем став Ярослав, який дістав згодом два прізвиська «Кривий» і «Мудрий».

Ярослава лише номінально вважають сином Володимира. Насправді його батьком був убитий Володимиром литовський князь, а матір'ю — литовка Рогніда, яку київський князь узяв собі за дружину. Отже, безперечно, державний діяч Давньої Русі Ярослав не мав ні краплі руської крові (це одна з відомих версій генеалогії перших київських князів). Але все це потребує вивчення.

З Володимира Мономаха починається інша, «північна», династія Рюриковичів, засновник якої прийшов до Новгородської Русі з Пруссії. Від нього пішли Юрій Долгорукий (засновник Москви) і його син Андрій Боголюбський — руйнач руських святинь, котрий зі своїми воїнами порубав чимало київських ікон. А вже далі — Олександр Невський, Іван Калита, Іван Третій, Іван Четвертий — усе це «північна» Русь, Рюриковичі, Московія.

Чому про це кажу? Справа у тому, що з приходом до влади в Києві Рюриковичів в історії починаються підтасовки фактів. Насамперед це стосується походження Русі, її назви, столиці, діяльності окремих князів тощо.

Натомість істинного, глибоко патріотичного Несторівського літопису «Откуда єсть пошла земля Руськая» в обіг вводиться літопис Сильвестра, де роль роксоланських князів принижується, а роль Рюриковичів (варягів), навпаки, звеличується. Наприклад, за словами Сильвестра, Кий не був князем. Це всього-навсього «перевізник на Дніпрі». І назву Русі немовбито дали варяги (Русь — слово нібито шведське), і Київ, і державність заснували також вони.

Згодом ці погляди почали розвивати німецькі історики, яких активно підтримувала офіційна наука царської Росії (адже царі були дуже «замішані» на німецькій крові).

Проте задовго до хибної норманської теорії серед літописців, книжників (руських, польських, чеських, візантійських) існувала, як на мене, південноруська, або, коли хочете, ваша національна, українська доктрина походження слов'ян, Русі, Києва та їхніх назв. Сила-силенна літератури, особливо відкриті недавно тексти Ізенбека [Інша назва — «Велесова книга»], дає підстави говорити про скіфо-сарматську доктрину. У нас на Тибеті про неї говорили як про звичайну річ.

Ви, українці, — стародавній народ роси — ось що каже Біблія. Вашими предками є всі корінні племена, які жили сотні й тисячі років тому у Північній Припонтиді. Античні автори-дослідники називали їх по-різному: кімри, скіфи, сармати, словени, руси, русичі тощо. Проте все це — народ Рош (Рус) на різних ступенях свого історичного розвитку. І «серце» цього великого народу лежить між Дніпром і Дністром (у Біблії ця земля називається Тирас). Саме тут жили сармати, від них пішли роксолани (руськолуни); вони дали назву річці Рось на Київщині. Сюди ж у І столітті н. е. прийшли галілеяни, «земляки» Ісуса Христа, котрі, змішавшись з роксоланами, дали сильну етнічну парость — сучасну українську націю, яка розмістилася на території Галич — Київ — Харукань і далі на схід.

Українці — це п'ята генеалогічна сходинка прадавнього народу, що прийшов сюди в часи Трипілля, — сходинка після кімрів, скіфів, сарматів, слов'ян (рош).

Гуру замовк на мить, лукаво примружив очі й закінчив:

— Ось як було. А ви кажете: Куй…

РОСИ ЗНИЩИЛИ РИМ

Битва была страшная, кровопролитная, такая, что другой подобной не было ни в те времена, ни в минувшие столетия.

3. Гиббон

— Офіційно Римська імперія почала розпадатися десь через років 20 після смерті Аттили. Однак не можна не визнати, що смертельного удару їй завдав саме Аттила, під командуванням якого в той час перебували сили усього слов'янства (народу Рош). І похід проти Риму Аттила розпочав з Києва разом зі своїм кращим полководцем і дядьком-радником Києм. Долю Риму вирішила Каталаунська битва, про яку намагаються якомога менше говорити не тільки західні, а й ваші історики. То був тріумф слов'янства як політично й духовно єдиної раси з українським «стрижнем». Вже потім слов'янство почало «колотися» на окремі етноси.