Розділ «ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА»

Вирвавши сором, живцем віддали його псам на поживу,

В гнівнім завзятті ще й руки і ноги йому відрубали.

Потім самі собі руки і ноги старанно одмили

Й до Одіссея вернулися в дім. Була скінчена справа.

480] Отже, до няні звертається любої він, Евріклеї:

«Сірки, матусю, внеси, цих ліків, від лиха очисних,

Внось і вогню – обкурити покої. Й скажи Пенелопі,

Щоби спустилась сюди з жінками служебними разом,

Хай всі челядниці прийдуть негайно, що є у нас в домі».

485] В відповідь мовить тоді йому няня, стара Евріклея:

«Все це ти, люба дитино моя, сказав справедливо.

Дай-но, проте, раніш тобі плащ і хітон принесу я, –

Вбогим лахміттям свої прикриваючи плечі широкі,

Так ти у домі не стій, було б це для тебе негоже».

490] Відповідаючи, мовив тоді Одіссей велемудрий:

«Передусім щоб вогонь горів мені в цьому покої!»

Так він сказав, і послухала мови його Евріклея

І за хвилину внесла йому сірки й вогню. Одіссей же

Зразу ж покої обкурювать став, і весь дім, і подвір'я.

495] Няня ж старенька пішла по кімнатах прекрасного дому