Розділ «Частина четверта «САТУРНА» МАЙЖЕ НЕ ВИДНО»

Кравцов тепер був певен, що Булочкіна і Насєдкіна уже допитали і, очевидно, Насєдкін дав якісь свідчення про те, що казав на сходах Савельєв.

— Так, Савельєв на підтвердження своїх побоювань сказав, ніби Клейнер зажадав, щоб йому дали особові справи всіх російських співробітників.

— От, от, це дуже важливо, — пожвавився Штіх. — Як ви розцінили це повідомлення?

— Як цілком вірогідне.

— Я не про те. Чи не відчули ви, що Савельєв немовби подає вам сигнал тривоги?

— Звичайно, нічого приємного в його повідомленні не було, — відповів Кравцов, — але для мене особисто тривоги, викликана вибухом, була набагато сильнішою, і тоді я думав тільки про це.

Штіх заговорив майже конфіденціально:

— Так, так, величезне нещастя, багато хто ще не розуміє цього. Ворог підвів голову і на фронті і в тилу — ось у чому справа. Успіхи на півдні і в Криму окрилили комуністів, це природно.

Кравцов внутрішньо посміхнувся: почався зондаж на політичні теми. Ну, чекай же, я тобі зараз покажу!

— А ми тут, у тилу, дещо самозаспокоїлися, — продовжував Штіх розмірковувати вголос. — Не підготувались до неминучого пожвавлення місцевих банд. І опинилися в становищі тих, що обороняються.

— Від своїх, — тихо вставив Кравцов.

— Що ви сказали? — не зрозумів Штіх.

— Ви опинилися в становищі тих, що обороняються від своїх, — голосно сказав Кравцов. — Я вам, пане Штіх, скажу відверто: коли комуністи свого часу посадили мене, невинного, за грати, я не відчував на них такої образи, яка пече мені душу зараз. У тій несправедливості по відношенню до мене все ж була якась логіка. Мені казали: директор магазину відповідає за все, що твориться в його магазині, в тому числі й за злодіїв, які орудують поряд з ним. А тепер мене садять за грати і кажуть: ворог підвів голову, комуністи діють, а тому, будьте ласкаві, сідайте за грати. — Кажучи це, Кравцов розпікав себе і бачив, що його істерика справляє враження на слідчого. — Навіщо ви мені говорите про південь і про Крим? Я не військовий спеціаліст, але я розумію, що значення якогось там Криму в такій війні дорівнює нулю. Ну, потіснили нас ще на півдні, ну то й що ж? А хіба велика армія Німеччини не тримає в своїх руках усі ключові позиції Рад? Хіба ми втратили віру в геній фюрера? Хіба наша віра розрахована була тільки на час, коли в нас самі перемоги? — Тепер Кравцов майже кричав в обличчя слідчому. — Головне, все це кажуть мені, для якого, як і для того ж Булочкіна, немає вибору долі за будь-яких, найважчих умов! Що ж, може мені час опам'ятатися і йти назад до комуністів? Можливо, ви ще дасте мені з собою мотузку, на якій вони мене повісять? Чи ви вважаєте, що мене врятує те, що ви садили мене за грати?

В кабінеті досить довго панувало мовчання, потім Штіх викликав конвойного і, скинувши окуляри, чітко, ніби рапортуючи, промовив:

— Я, пане Конопльов, виконував наказ не чийсь, а оберштурмбанфюрера Клейнера. Прибережіть свою злість для нього.

Кравцова відвели в камеру і до вечора його більше не турбували. Сьогоднішнім поєдинком з Штіхом він задоволений, вважав його виграним.

Вранці по нього ніхто не прийшов. А серед дня Кравцова випустили і відвели до кабінету Клейнера. Там, крім нього, були обидва його заступники, Грюнвейс і слідчий Штіх. Клейнера важко було впізнати, так за ці дні він змарнів і побляк. Кравцов уперше бачив його в пом'ятому кітелі і без хреста на шиї.

— Наказ про ваш арешт я відмінив, — стомлено оголосив Клейнер, не дивлячись на Кравцова. — Але на попередній роботі тут, в апараті, ви не залишитесь. Вас переведено в розпорядження штабу зондеркоманди CС. Все.

Кравцов виструнчившись стояв посеред кімнати і їв очима оберштурмбанфюрера. Їхні погляди на мить зустрілися.

— Ви хочете щось сказати? — недбало спитав Клейнер.