Розділ «Частина четверта «САТУРНА» МАЙЖЕ НЕ ВИДНО»

— Майте на увазі, Мюллер у чомусь вас підозріває.

— Звідки це вам відомо?

— Та вечеря після нагородження відбувалася за планом Мюллера.

— Я так і думав.

— Ну, а я вважав їхні підозри безпідставними, — посміхнувся Щукін. — Дуже боявся, що ви п'яний можете несвідомо підтвердити їхні підозри якою-небудь дурною російською фразою і загинете задарма, тому й попередив вас. Але ви, треба сказати, іспит склали на відмінно. Біркнер потім сам сказав мені, що, очевидно, Мюллер щодо Крамера помиляється. І все ж у свою групу «Два ікс» він узяв не вас, а мене. Вам треба бути насторожі.

— Я завжди насторожі,— просто сказав Рудін. — А тепер давайте про справу. Ми повинні знати все, що робиться в групі «Два ікс».

Розділ 53

Перші два дні Кравцова допитував слідчий гестапо Штіх. Кравцов знав його в обличчя, не раз бачив на нарадах, але ніяких спільних справ у них ніколи не було, і допит був їхньою першою розмовою. Штіх був маленький на зріст, взуття носив на високих каблуках; щупленький, він шив собі кітелі з високими ватяними плечима і підкладкою на грудях, носив окуляри з товстими скельцями, через які його очі здавалися неймовірно великими. Коли він скидав окуляри, на його обличчі з'являвся вираз дитячої безпорадності. Все це Кравцов встиг помітити в перші ж хвилини, коли його привели, і Штіх, не починаючи допиту, поважно, але явно без потреби довго перекладав на столі якісь папери.

Цілу ніч, проведену в одиночній підвальній камері, Кравцов не спав. Спочатку він обмірковував можливі причини свого арешту. Потім, переконавшись, що він надто мало знає для того, щоб скласти логічну картину подій, почав тренувати пам'ять по своїй версії. Це виявилося дуже до речі. З часом версія в якихось своїх дрібних деталях почала забуватися, а допит же саме з цього й почався.

Штіх ще раз переклав напери на столі і сказав:

— Спочатку я попрошу вас розповісти, як і чому ви стали нашим співробітником. Прошу говорити повільно, я мушу записати. — Він струсив авторучку, пальцем лівої руки притис до перенісся дужку важких окулярів. — Прошу.

Кравцов розповів усю свою версію, розповів грунтовно, з багатьма деталями; він розповідав з такою інтонацією, яка немовби казала слідчому: «Ось, дорогий мій, що зі мною було, що мені довелося пережити, а коли я знайшов, нарешті, місце в житті, мене арештовують як найпослідущого бандита». Розповідь Кравцова тривала понад годину. За цей час Штіх лише два чи три рази підвів на Кравцова збільшені скельцями очі. Він детально і старанно записував те, що казав Кравцов, лише зрідка кидав «не поспішайте» або «далі»… Коли Кравцов перейшов до розповіді про те, як він вступив до гестапо, Штіх підняв руку:

— На сьогодні досить! — сказав він з виглядом людини, яка добре й корисно попрацювала, і викликав конвойного.

Кравцов вирішив, що слідчому для початку було доручено записати те, що було версією його життя. Очевидно, вони будуть намагатися знайти суперечності між тим, що він казав раніше і тепер…

На другий день Штіх поводився дещо інакше. Був менш офіціальний і більш людяний. Запропонував курити і всім своїм виглядом давав зрозуміти, що сьогодні вчорашнього диктанту не буде. Він навіть не дістав з кишені ручку.

— Ви повинні зрозуміти, пане Конопльов, — сказав він після солодкої затяжки сигаретою. — Сталася подія, яка вимагає від нас максимальної настороженості. Те, що оберштурмбанфюрер Клейнер з тактичних міркувань вирядив більшість офіцерів у казино і саме того вечора і тієї години стався вибух, не може не наводити нас на найгіркіші припущення.

— А саме? — насмішкувато спитав Кравцов. — Наприклад, що я висадив у повітря казино або щось на зразок цього?

Штіх розвів своїми короткими ручками.

— Я вам нічого подібного не казав, але необхідність переконатися у відданості всіх наших співробітників не німців все ж виникла, і вона цілком природна. До речі, ви знали, що полковник вирядив наших офіцерів до казино?

— До речі, не знав. Полковник зі мною про це не радився.