— Треба, Кравченко, треба, — пробурчав Тихомиров і шпурнув під ноги цигарку, яка так і не запалилася.
— Ви сховайте, товаришу капітан, пачку на тіло, під гімнастьорку, — порадив Кравченко. — За годину просохне.
Тихомиров засунув «Біломор» за пазуху, щулячись від дотику до тіла холодної і мокрої пачки.
— Наступ, чи що, тут готується? — помовчавши, спитав Кравченко.
Тихомиров не відповів. Кравченко питав його про це уже втретє. Капітан твердо вирішив, що аж до початку самої справи, заради якої вони тут стирчать, він солдатові нічого пояснювати не буде. І в Москві йому сказали, що язик треба тримати за зубами. А якщо говорити відверто, він і сам про це знав дуже мало. Знав, що справа дуже важлива, а тому й така секретна. Позавчора його викликали не куди-небудь, а в Москву. Літак У-2 спеціально для нього ганяли. А в Москві довелося побувати у такого великого начальника, що він спочатку і говорити з ним до пуття не міг. Тихомиров так і не з'ясував, хто був за званням той начальник, одягнутий у цивільне. Але Тихомиров бачив, що перед ним виструнчуються навіть полковники. І на всякий випадок звертався до нього: «товаришу генерал».
Генерал привітався з ним і без зайвих балачок підвів до детальної карти фронту, що займала майже всю стіну його величезного кабінету. Довгою указкою він доторкнувся до місця на карті, що його Тихомиров знав, як свої п'ять пальців. Тут була ділянка фронту, яку тримав його батальйон.
— Це місце вам знайоме? — спитав генерал.
— Так точно, товаришу генерал.
— Ваш батальйон стоїть тут?
— Так точно, товаришу генерал! Тут.
— Коли ви особисто були отут, де яр?
— Позавчора, товаришу генерал. Там якраз пройшло через фронт троє наших оточенців, і я їх допитував про обстановку на тому боці.
Генерл поклав указку на стіл і зацікавлено спитав:
— Вони пройшли благополучно?
— Так точно, товаришу генерал.
— Німці їх не обстрілювали?
— Так точно.
Генерал скривився.
— Та зачекайте ви з своїми «так точно»! Давайте-но сядемо.
Вони сіли за довгий стіл один проти одного. Генерал простяг Тихомирову розкриту коробку якихось дорогих цигарок.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «"Сатурна" майже не видно» автора Ардаматскій Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга «ЗІЛЛЕ» ГРАЄ…“ на сторінці 22. Приємного читання.