— Ви зв'язані з товаришем Олексієм? — запитав Рудін.
Бородані незворушно дивилися на нього.
— А що?
— Я попрошу вас передати йому радіограму, яку я напишу.
Комісар засунув руку в ящик, біля якого вони сиділи, витяг аркуш паперу і дав його Рудіну.
— Пиши!
Рудін написав: «Повідомте Маркову, що зі мною сталося ускладнення, я був відправлений з ешелоном полонених. Утік. У цей момент перебуваю в… — тут Рудін зробив пропуск. — Знову виходжу на попередню ціль».
— Самі вставте, у кого я перебуваю…
Бородані разом прочитали написане Рудіним, перезирнулися. Помовчали. Командир загону встав.
— Добре. Зараз передам, але до одержання відповіді ти зостанешся тут.
— Залюбки, — посміхнувся Рудін.
Командир вийшов із землянки, комісар запропонував Рудіну поїсти.
— Не відмовився б. За дві доби я з'їв лише шматок закам'янілої перепічки, — сказав Рудін.
— У Відьмака? — посміхнувся комісар.
— У нього.
— Не дивуйтесь. Коли ви були в нього, там були й наші люди.
— Хороша робота, — розсміявся Рудін.
Повернувся командир загону.
— Зараз передадуть.
Тепер із землянки вийшов комісар, але незабаром вернувся, несучи кусок сала і хлібину.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «"Сатурна" майже не видно» автора Ардаматскій Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша НАЗУСТРІЧ ВОРОГОВІ“ на сторінці 50. Приємного читання.