Розділ «XV»

- Як можна простіше, без усякого параду, - обізвалась Саня.

- Та йди ж сюди та поговоримо! Не гукати ж мені до тебе в другу кімнату, - сказала Навроцька, але Саня чомусь не виходила.

- Йди-бо сюди, моя дитино! - загомонів Навроцький. Саня вийшла й сіла в куточку.

- Невже ти й справді не думаєш надівати фати та гірлянди? -спитала в Сані Навроцька.

- Ні, не думаю держатись цього допотопного звичаю: надіну чистенький убір та й повінчаюсь в йому, - сказала Саня.

- Добре! Чудово! Я не хочу, щоб з мого дому виставляли себе напоказ людям якісь нігілістки, - обізвалась вже сердито Навроцька.

- І мені не хочеться виставляти себе напоказ в фаті та гірляндах, неначе на всесвітній виставі фабрицьких виробів, - сказала Саня.

- В мої часи дочок не питали, в чому й як вони будуть вінчатись, - сказала Навроцька.

- А в наші часи варто б спитатись і в дочок, - сказала Саня.

- Саню! не дражни мене. Я шанувала й чтила свою маму. В Кам'янці без своєї матері або без гувернантки, панни Марисі, я не сміла нікуди ходить, - сказала Навроцька.

- Сказати правду, тоді були смутні, варварські часи. Хвалить бога, що вони минули, - сміливо сказала Саня. - Женщини повинні мати стільки права на вільну волю, як і чоловіки. Женщина до цього часу була невільницею, запертою, трохи не закутаною в покрівці так, як оця мебіль в світлиці.

- Може, ти думаєш вінчатись на передмісті, за містом, в тій церкві, де вінчаються стрижені панни? - крикнула Навроцька.

- Атож! Таки й думаю там вінчатись: Ви вгадали мою думку, - сказала Саня.

- Говори ж з нею! - кричала Навроцька до Навроцького і тільки руки розвела.

В Кишинові й досі є давній звичай: як священик обводить молодих в вінцях кругом аналоя, то перед веде поперед священика мати молодої з убраною в квітки свічкою в руках. Навроцькій дуже хотілось виступити прилюдно в тій ролі, в багатому уборі, в брильянтах, і доконче в соборі. Саня очевидячки ставила діло так, що старій Навроцькій не довелось би виставити свої діаманти перед людьми.

- Чого ж ти мовчиш, неначе не до тебе п'ється? - говорила Навроцька до мужа.

- Бо таки не до мене. Мені байдужісінько, хоч вінчайтесь будлі-де, хоч і в Бендерах, аби повінчались, - обізвався Навроцький і пустив дим з цигари через увесь стіл.

- Саню! вінчайся в соборі, бо ми на смерть полаємось, - обізвалась Навроцька, і в неї губи затрусились, а щоки зблідли.

- Незащо в світі не буду вінчатись в соборі! Я не люблю виставляти себе напоказ, - сказала спокійно Саня.

- Я виїду в Одес, втечу од твого весілля. Не доводь діла до скандалу! - говорила Навроцька, згорнувши руки, і в неї груди піднімались високо; вона важко дихала. Навроцький бачив, що непереливки.