Розділ «ЛОРД ЕДВАРД ХАКСЛІ»

— Останні дні він не раз питав про тебе.

— Навіщо я йому?

— Брат хотів знати, як твої справи.

— Дивно.

— Нічого дивного! — Обличчя дівчини прояснилось. — У нього великі зв'язки, і він міг би…

— …і він теж не міг би зробити неможливого, — закінчив Едвард.

— У всякому разі ти повинен з ним поговорити, — наполягала Бетті. — Сьогодні ж!

Вона швидко вийшла в сусідню кімнату. Едвард чув, як Бетті дзвонила по телефону. Тепер напевне додзвонилася. Дівчина говорила так швидко, що він не розбирав слів.

Розмова тривала не більше двох хвилин. Коли Бетті повернулася, обличчя її сяяло. Вона обняла й поцілувала Едварда.

— Едді! Любий мій Едді! Тепер усе буде добре, — вигукнула вона, сама не своя від радості.

Він м'яко звільнився з обіймів і недовірливо глянув на неї.

— Ти думаєш?

— Брат сказав, що, мабуть, зможе допомогти і запросив тебе приїхати до нього. Зараз же. Я така рада!

Едвард зазирнув їй в очі.

— А ти нічого поганого не думаєш про мене, Бетті? Ти віриш в мене?

— Так, я вірю в тебе і в нашу любов.

Губи його затремтіли, він повернувся і похитуючись вийшов з кімнати.