Розділ «ТАНЕЦЬ СМЕРТІ»

Корабель приречених

— SOS… «Титанік»… 41° норд, 50° вест… ніс швидко йде під воду… можемо протриматися не більше двох годин… SOS… «Титанік»… 41° норд, 50° вест… — невпинно вистукував старший радист.

Чимало суден приймали сигнали про допомогу, однак більшість капітанів недооцінювали небезпеки, що загрожувала «Титаніку» та його пасажирам.

Криклива реклама сера Брюса Ісмея про «найшвидкохідніше, найнадійніше і найсучасніше» в світі судно згубно почала діяти в ці критичні години. Всі вважали просто неможливим, щоб корабель-велетень, навіть якщо він зазнав серйозних пошкоджень, міг потонути за такий короткий час. У всякому разі він повинен був протриматися на воді щонайменше день, так думали всі. Заходи безпеки гарантували це. Очевидно, на «Титаніку» в зв'язку з аварією просто зчинили паніку.

Наслідком такої думки були зустрічні радіовиклики «Титаніка». Кому з капітанів хотілося без потреби витрачати запаси палива? Так було згаяно дорогоцінний час, ті хвилини, від яких залежало життя багатьох сотень людей.

Радист Філліпс терпляче відповідав на всі виклики і продовжував стверджувати, що «Титанік» потопає, незважаючи на міцні перебірки й подвійну стальну обшивку, і потребує якнайшвидшої допомоги. Тільки один раз він втратив самовладання, коли втретє чи вчетверте надійшов виклик від «Франкфурта», одного з найближчих до «Титаніка» суден.

— Вам справді загрожує серйозна небезпека? — допитувався радист «Франкфурта».

— Ми потопаємо! Може цього недосить, осел? — відповів йому Філліпс.

Майже за сто морських миль від «Титаніка» знаходився на шляху в Європу пароплав «Карпатія». Це був не казковий палац з мільйонерами, лордами й леді, що справляли гучний бал на борту. Тут кожен, хто не ніс вахти, опівночі вже спав. Тим помітнішою була тривога, що раптом зчинилася на судні.

Старий пароплав весь здригався, машини працювали на повну потужність, по коридорах пробігали стюарди, матроси, офіцери. З дверей кают визирали заспані обличчя.

— Що трапилось? — питали занепокоєні пасажири, але їм ніхто не відповідав.

Незадовго перед цим радист «Карпатії» підняв з ліжка капітана Рострона.

— Капітане! Капітане! — затарабанив він до нього в каюту.

Накинувши халат і всунувши ноги в пантофлі, Рострон відчинив двері. Він протер очі і незадоволено буркнув:

— Що сталося? Хай йому чорт!

— Капітане! SOS з «Титаніка»! Ось радіограма.

Рострон недовірливо глянув на радиста.

— З «Титаніка»? Ви або п'яні, приятелю, або збожеволіли.

— Читайте, капітане! Читайте!

Рострон не поспішаючи взяв папір і почав читати.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Корабель приречених» автора Крупкат Гюнтер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТАНЕЦЬ СМЕРТІ“ на сторінці 1. Приємного читання.