Розділ «41° НОРД, 50° ВЕСТ»

Але Брайду було зовсім не до сміху, його обличчя стало мов крейда. Схопившись з місця, він вибіг на палубу і відразу ж повернувся.

— Машини не працюють, Філліпс! Напевне, крига.

— Більш нічого?

— Нічого, все спокійно. Пасажири веселяться.

— Гм… машини, кажеш, не працюють? Мабуть, перегрівся циліндр. Зупинка на кілька хвилин.

— А нещодавній поштовх?

— Ну й що з того? Штовхнуло в один бік, штовхнуло в другий. Приберіть оцю гидоту, — Філліпс показав на приватні радіограми. — Нехай панство почекає. Про мене, то вони можуть завтра особисто вручити свою писанину адресатам.

— Ви тільки що розмовляли з «Каліфорнією». Чи не слід було б зараз спробувати…

— Хай вам чорт, Брайд. Ви так поспішаєте. Капітан же наказав тільки бути напоготові.

— Я не бачу нічого поганого в тому, що ми зв'яжемося з «Каліфорнією», доки надійдуть дальші розпорядження.

Філліпс знизав плечима, але надів навушники і увімкнув передавач.

— «Каліфорнія»… «Каліфорнія»… я «Титанік»…

Радистові «Каліфорнії» снилося в цю мить, що казковий корабель з нечуваною швидкістю мчить прямо на нього. В його вухах гриміло: «Стережись! Перекинемо хвилею!» І ось уже гострий ніс судна навис на ними. Уславлений капітан, перегнувшись через поручні, прокричав: «Ви найбільший ідіот на всі сім морів!».

Обливаючись холодним потом, бідолаха важко дихав, мов риба без води, і ховав голову під ковдру. Страшний сон раптом змінили приємні видіння.

Філліпс більше не викликав «Каліфорнію».

— Мабуть, уже хропе. Нічого не вдієш, — лаконічно зауважив він.

На містку зібралися майже всі офіцери. Вони купкою стояли осторонь. Ніхто не наважувався підійти до капітана. Сміт, важко ступаючи, ходив туди й назад, наче маятник. Обличчя його скам'яніло. Про справжнє становище речей поки що мало хто знав. Судно оглядали. Помпи працювали на повну потужність, перебірки були закриті.

Офіцери тихо обговорювали становище.

— Це викличе великі неприємності.

— Хто винен?