Розділ «СІРА СТІНА»

Біля офіцерського курильного салону капітан зупинився. Звідти долітали збуджені голоси. Він увійшов. Вісім офіцерів, серед них інженер Белл, квартирмейстер Модлі, Мардок і Лайтолдер, які тільки-но щось жваво обговорювали, враз замовкли і ніяково опустили очі.

— Я не заважатиму вам, панове? — люб'язно запитав капітан. — У вас якраз такі жваві дебати. Дозвольте поцікавитися, про що?

— Ми говорили про погоду, капітане, — пояснив Мардок.

Сміт обвів поглядом присутніх.

— Так, туман завдає багато неприємностей. Але ми з ним упораємося.

— Справа не тільки в тумані, містер Сміт, — сказав Лайтолдер. — Ми наближаємося до зони, де, як відомо, в цю пору року дрейфують айсберги. Це небезпека для судна. Треба було б зменшити швидкість.

— Майте на увазі, командоре, я не хочу нести відповідальність через якусь безглузду вигадку з рекордом. Ви взялися за дуже рисковану справу, — втрутився Модлі.

— Дурниці! — сердито проскрипів Мардок. — «Титанік» як рибальський тралер.

— Чорт з ним, з рекордом! Блакитна стрічка все одно вже у нас в кишені, — вигукнув інженер Белл.

Капітан роздратовано похитав головою.

— Панове! Вам ввижаються привиди. В інтересах безпеки буде зроблено все необхідне, залежно від ситуації. Поки що немає підстав вживати якихось особливих заходів.

У двері постукали. Всі обернулися. На порозі стояв високий молодий чоловік, Філліпс, старший радист «Титаніка». Він козирнув і вручив капітанові щойно одержане повідомлення. Сміт прочитав, передав радіограму Мардоку, який спокійно ознайомився з нею.

Усі мовчки чекали. Командор стримано промовив:

— Нас попереджають. На нашому курсі помічені айсберги.

— Ось і маєте! Спустити пару! Нічого більше не лишається, — вигукнув Белл.

Сміт зміряв його суворим поглядом.

— Ви капітан цього судна, містер Белл, чи я?

— Вибачте, — буркнув інженер. — Але ж треба щось робити!

Очі капітана блиснули.

— Буде зроблено все, що необхідно в даний момент. Будьте в цьому певні! — і він вийшов з салону.