Розділ «СІРА СТІНА»

— За який, власне, час треба зробити рейс, щоб завоювати рекорд? — спитав Гарднер.

— Ми поза конкуренцією. «Титанік» — найшвидкохідніше пасажирське судно в світі, — гордо відповів Ісмей, блиснувши очима.

— Вітаю! Але хіба через туман судно не сповільнить хід?

Президент спокійно надрізав кінчик сигари.

— Про це не може бути й мови. Перемога буде за нами.

— Поблизу Ньюфаундленду іноді зустрічаються айсберги, — сказав Коннор.

Розкурюючи сигару, Ісмей кинув багатозначний погляд на присутніх. Кеннеді зареготав.

— Ви хочете сказати, що шматочок криги може становити небезпеку для «Титаніка»? Уявіть собі, як цей стальний колос, що рухається з швидкістю близько п'ятдесяти кілометрів за годину, протаранив би айсберг. Посипався б тільки льодяний дощ. Ото був би атракціон, сер. Брюс! Капітанові слід було б влаштувати хоч раз таку штуку.

Слова Кеннеді не знайшли бажаного відгуку, всі мовчали. Ісмей дивився на сизі димові кола, що підіймалися від його сигари. Здалеку долинали звуки вальса. Дві молоді дівчини сміючись пробігали мимо. Помітивши чоловіків, які сиділи мовчки, вони злякано притихли.

Сер Брюс Ісмей нарешті порушив мовчанку.

— Наші шановні дами вирішили, очевидно, зробити сьогоднішній бал сенсацією. У всякому разі деякі з них зуміють себе показати. Місіс Хорткліф має намір на честь такого дня надіти навіть своє славнозвісне кольє.

— Прикраси моєї дружини й дочки теж не з картону, — незадоволено пробурмотів Кеннеді.

Коннор задумливо подивився на нього.

— Це кольє має якусь таємничу історію. Ви не знаєте? — звернувся Гарднер до сера Брюса.

— Як розповідає сама місіс Хорткліф, — відповів Ісмей, — один з предків їхнього роду був відомим піратом. Майже всю свою здобич він роздавав бідним.

— Он чим раніше займалися люди! — вставив Кеннеді.

— Перед смертю, — говорив далі сер Брюс, — у нього не було нічого, крім невеликої торбинки з коштовним камінням. Це багатство пірат залишив своїй коханій. Пізніше з коштовного каміння зробили кольє. Знавці оцінюють його в півмільйона доларів.

— Історія надзвичайно романтична. Але навряд чи правдива, — іронічно посміхнувся Гарднер.

— А чому б і ні? — сказав містер Коннор. — У житті нема нічого настільки неймовірного, що б не могло бути правдою. В усякому разі ця коштовність є, і належить вона місіс Хорткліф.

Капітан Сміт перейшов палубу, прямуючи в свою каюту. На містку ніяких змін. Туман не розходився. Видимість була часом достатня, часом зовсім погана. Ртутний стовпчик термометра невпинно падав. На ніч Сміт віддав нові розпорядження про дальші заходи безпеки. Проте стрілка машинного телеграфу все ще показувала: «Повний вперед».