— Ні. Кермуйте на Ізола-Белла. Потім обминете ІзолаМадре й підете за вітром. Вітер приведе вас до Палланци. Там побачите світло. А далі пливіть попід берегом.
— Вітер може повернути.
— Ні,— сказав він.— Цей вітер не зміниться три дні. Він дме просто з Маттароне. Отут бляшанка виливати воду.
— Може, я все-таки заплачу вам хоч частину за човен тепер.
— Ні, я ладен ризикнути. Якщо доїдете, тоді й заплатите все.
— Ну гаразд.
— Сподіваюсь, ви не потонете.
— I то добре.
— Пливіть за вітром.
— Гаразд. — Я ступив у човен.
— Гроші за номер ви залишили?
— Так. У конверті на столі.
— Добре. Ну, хай щастить, лейтенанте.
— Щасти і вам. Ми вам дуже, дуже вдячні.
— Як потонете, не будете вдячні.
— Що він каже? — спитала Кетрін.
— Бажає нам щасливої дороги.
— I вам хай щастить, — сказала Кетрін. — Велике вам спасибі.
— Ви готові?
— Так.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Прощавай, зброє» автора Ернест Гемінгвей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга четверта“ на сторінці 29. Приємного читання.