Розділ «ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА»

181] А коли мав уже він на місто й на мури високі 182] Рушити, смертних людей і усіх небожителів батько 183] Сів на вершині стрімкій на джерела багатої Іди, 184] З неба зійшовши. В руках полум'яні тримав блискавиці. 185] Золотокрилій Іріді звелів він з такою йти вістю:

186] «Мчи, вітронога Ірідо, і Гектору скажеш це слово. 187] Доки він бачить, як вождь Агамемнон, керманич народів, 188] В перших шаліє рядах і ворожі винищує лави, 189] Доти хай в бій не вступає, лиш інших сионукує воїв, 190] В битвах завзятих із ворогом дужим нещадно змагатись. 191] А як стрілою чи списом він гострим уражений буде 192] Й до колісниці метнеться, я Гектору дам премогуття 193] Ворога бити, аж поки човнів добропалубних дійде 194] В час, коли сонце вже зайде і пітьма настане священна».

195] Мовив він так, і в путь подалась вітронога Іріда 196] Й до Іліона священного з гір полетіла ідейських. 197] Сина Пріама, божистого Гектора, там вона стріла, 198] Він в міцнокутій стояв колісниці, запряженій кіньми. 199] Тут зупинившись, мовить йому вітронога Іріда:

200] «Гекторе, сину Пріамів, розважністю Зевсові рівний! 201] Батько наш Зевс до тебе послав мене ось що сказати: 202] Доки ти бачиш, як вождь Агамемнон, керманич народів, 203] В перших шаліє рядах і ворожі винищує лави, 204] Доти у бій не вступай, лиш воїнів інших спонукуй 205] В битвах завзятих із ворогом дужим нещадно змагатись. 206] А як стрілою чи списом він гострим уражений буде 207] Й до колісниці метнеться, подасть тобі Зевс премогуття 208] Ворога бити, аж поки човнів добропалубних дійдеш

209] В час, коли сонце вже зайде й пітьма настане священна».

210] Це промовивши, геть подалась прудконога Іріда. 211] Гектор в озброєнні всьому із повоза скочив на землю, 212] Списи хитаючи гострі, кругом обійшов тоді військо, 213] Всіх закликаючи в бій, і січа знялася страшенна. 214] Враз повернули трояни і валом пішли на ахеїв, 215] Але й аргеї фаланги свої ще міцніш укріпили. 216] Раті зійшлися ворожі, і бій закипів. Агамемнон 217] Кинувся перший, він битись волів попереду від інших.

218] Музи, осель олімпійських жилиці, скажіть мені нині, 219] Хто Агамемнону перший назустріч із воїнів вийшов – 220] Чи із самих же троян, чи з славетних союзників їхніх? 221] Іфідамант величавий, могутній син Антенора, 222] Той, що в Фракії зростав, цій матері щедрій овечок. 223] Виховав змалку старий Кіссей його в домі своєму, 224] Дід його рідний, який породив Феано гарнолицю. 225] А як уже досягнув той прекрасного юного віку, 226] В себе затримав його і дочку свою видав за нього. 227] Спальню він шлюбну лишив, про похід лиш почувши ахейський, 228] Разом дванадцять із ним попливло кораблів криводзьобих. 229] Та кораблі рівнобокі пізніш залишив у Перкоті, 230] Сам же з загоном пішов і пішки дістався до Трої. 231] Сину Атрея назустріч він перший із воїнів вийшов. 232] А як, один ідучи проти одного, близько зійшлися, 233] Схибив Атрід, і загострений спис пролетів стороною. 234] Іфідамант же його нижче панцира скраю ударив 235] В пояс і спис надавив, на міцну покладаючись руку. 236] Та не пробив він барвистого паса: на срібну оздобу 237] Раптом наткнувшись, зігнулось, як олово, з розмаху вістря. 238] Ратище списа вхопив Агамемнон широкодержавний, 239] Сильно рвонув, наче лев, і з ворожої вирвав долоні 240] Спис той; ударив по карку мечем і суглоби розслабив. 241] Ворог на землю звалився і тут же впокоївся міцним 242] Сном, городян захищавши, оподаль своєї дружини 243] Шлюбної, радості з нею не знавши, хоч сам дав багато: 244] Дав сто корів він за неї й пізніш обіцяв іще дати 245] Тисячу кіз і овець, що безліч їх паслось у нього. 246] Знявши з убитого всі обладунки, Атрід Агамемнон 247] Сам те озброєння гарне поніс через юрми ахеїв.

248] Щойно побачив Атріда Коон, видатний між мужами, 249] Син Антенора найстарший, як горя тяжкого імлою 250] Очі йому застелило з журби за загиблого брата. 251] Осторонь став він із списом, Атрідові зовсім не видний, 252] І посередині руку пробив йому, нижче від ліктя, 253] Так що навиліт пройшло її списа блискучого вістря.

254] Хоч і здригнувсь тої миті володар мужів Агамемнон, 255] Та не схотів відставати від участі в битві та січі. 256] Й кинувся він на Коона із списом, вітрів вихованцем. 257] Вбитого брата свого якраз волочив той за ноги 258] Іфідаманта і кликав на поміч троян сміливіших. 259] В той час, як труп волочив він у натовпі, гострою міддю 260] Вразив Атрід під горбатим щитом його й тіло розслабив, 261] Зразу ж підбіг і зрубав йому голову тут же, над братом. 262] Так Антенора сини під рукою Атріда-державця, 263] Жереб здійсняючи свій, відійшли до оселі Аїда.

264] Перебігав він потому й по інших шерегах ворожих, 265] Списом, мечем побиваючи їх і великим камінням, 266] Поки ще рана його гарячою сходила кров'ю. 267] А як спинилася кров і рана вже трохи присохла, 268] Гострий біль став проймати Атрідову силу могутню. 269] Як породіллю разючими стрілами болі проймають, 270] Що посилають Ілітії їй, помічниці в пологах, 271] Герині доньки, що муки гіркі породіллям готують, 272] Гострий так біль проникав і Атрідову силу могутню. 273] На колісницю він скочив, звелівши візничому гнати 274] До кораблів глибодонних, бо серцем од мук умлівав він. 275] Голосно він загукав, щоб. данаям усім було чути:

276] «Друзі мої! О вожді і порадники війська аргеїв! 277] Нині самі відбивайте ворожу навалу шалену 278] Від кораблів мореплавних; мені ж цілий день цей змагатись 279] Не дозволяє з троянськими воями Зевс велемудрий».

280] Мовив він так. І коней візничий погнав пишногривих 281] До кораблів мореплавних. Слухняно помчалися коні, 282] Груди їх в милі були, і курява знизу вкривала, 283] Мчали-бо з бою вождя, що з болючої рани знесилів.

284] Гектор, як тільки побачив, що з поля подавсь Агамемнон, 285] Голосом дужим гукати почав до троян і лікійців:

286] «Трої сини, і лінійці, й дарданські бійці рукопашні! 287] Будьте мужами, о друзі, відвагу згадайте завзяту! 288] Воїн хоробрий пішов, мені ж славу готує велику 289] Зевс велемудрий. Ви ж коней женіть своїх однокопитих 290] Проти могутніх данаїв, щоб славу ще більшу здобути!»

291] Мовлячи так, він у кожному силу збудив і завзяття. 292] Наче мисливець, полюючи дикого вепра чи лева, 293] Псів білозубих гавкущу на нього нацьковує зграю, 294] Так підохочував духом одважних троян на ахеїв 295] Гектор, Пріамова віть, людовбивцю Ареєві рівний. 296] Сам же у лавах передніх ішов він, душею величний, 297] 1 в гущавину січі вривався, як вихор навальний, 298] Що, налетівши, розбурхує моря гладінь фіалкову.

299] З кого ж це першого й з кого останнього зняв обладунки 300] Гектор, Пріамова віть, коли Зевс дарував йому славу? 301] Першого вбив він Асея, за ним Автоноя й Опіта, 302] Потім Долопа Клітіда, Офелтія, ще й Агелая, 303] Войовника Гіппоноя незламного, Ора й Есімна. 304] Так, повбивавши данайських вождів, він кинувся й далі 305] Воїнські лави громити. Як буйним дихнувши борвієм, 306] Хмари, рвучким нагромаджені Нотом, Зефір розганяє, 307] Хвиль величезні вирують вали, і високо пінні 308] Бризки злітають під гомін невпинний блуденного вітру, – 309] Падали так під ударами Гектора голови воїв.

310] Люта загибель прийшла б тоді й сталося б тут непоправне, 311] До кораблів своїх бистрих усі повтікали б ахеї, 312] Та закричав Одіссей Діомедові, сину Тідея:

313] «Як, Діомеде, невже бойову ми забули відвагу? 314] Ближче, мій друже, спинись біля мене. Ганьба нас окриє, 315] Як кораблі відбере у нас Гектор шоломосяйний».

316] Відповідаючи, так Діомед йому мовив могутній:

317] «Я залишуся напевно і витерплю все. Та користі 318] Буде із того для нас небагато. То ж Зевс хмаровладний 319] Більше троянам воліє, ніж нам, дарувати звитягу».