Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

— А коли я згадаю хоч один невідомий вам факт, ви повернете мені карабіна? — спитав Мак-Наббс.

— Негайно, майоре.

— Вдаримо по руках?

— Вдаримо!

— Гаразд. То чи ж знаєте ви, Паганелю, чому Австралія не належить Франції?

— Але, мені здається…

— Чи принаймні чували, як це пояснюють англійці?

— Ні, майоре, — дещо ображено відповів Паганель.

— Так ось, Австралія не стала французькою, бо капітан Боден, котрий аж ніяк не був із полохливих, проте в 1802 році так злякався кумкання австралійських жаб, що якнайшвидше знявся з якоря й утік відтіля, аби ніколи вже туди не повертатись.

— Ти ба! — вигукнув географ. — Отаке розказують в Англії? Та це ж тільки злий жарт!

— Дуже злий, визнаю, — погодився майор, — але його мають в Англії за історичний факт.

— Та це ж образа! — вигукнув учений-патріот. — Невже про це кажуть серйозно?

— Я змушений посвідчити, на жаль, що цілком серйозно, мій любий Паганелю, — сказав Гленарван серед вибухів загального сміху. — Невже ви про це не знали?

— Анічогісінько! Але я протестую! Адже самі англійці звуть нас “жабоїдами”, а як же можна боятися того, що їси?

— А втім, так воно і є, — скромно посміхаючись, відповів майор.

Ось в який спосіб славнозвісний карабін “Пурдей Моор і Діксон” знову повернувся до майора Мак-Наббса.

Розділ V

ІНДІЙСЬКИЙ ОКЕАН ЛЮТУЄ

Через два дні по тій розмові Джон Манглс, зробивши опівдні належні спостереження, повідомив, що “Дункан” іде під 113°37? довготи. Роздивившись по мапі, пасажири на свою велику втіху пересвідчилися — лише п’ять градусів відмежовують їх од мису Бернуїллі. Між ним і мисом д’Антркасто австралійське узбережжя утворює дугу, скрай-пі точки якої наче опираються на тридцять сьому паралель. Якби “Дункан” піднявся в напрямку екватора, то швидко досяг би мису Шатам, що залишився тепер на сто двадцять миль од нього на північ. Але яхта пливла тою частиною Індійського океану, котра прилягає до Австралійського суходолу.

Отож можна було сподіватися, що за чотири дні на обрії забовваніє мис Бернуїллі.