Раптом Гленарван згадав, що Паганель називав себе нікталопом, запевняв, нібито добре бачить уночі. І він пішов будити географа.
Вчений спав міцним сном, немов бабак у своїй норі, коли відчув, що дужа рука підводить його з піщаного ложа.
— Хто тут?
— Це я, Паганелю.
— Хто я?
— Гленарван. Ходімо зі мною, мені потрібні ваші очі.
— Мої очі? — перепитав Паганель, протираючи їх щосили.
— Так, ваші очі, аби розгледіти наш “Дункан” в цій пітьмі. То ходімо ж!
— До дідька нікталопію! — пробурмотів Паганель, дуже задоволений, проте, що може стати Гленарванові в пригоді.
Вчений виліз з-під піщаного укриття і, розминаючи замлілі руки й ноги, поплентався за своїм другом на узбережжя. Гленарван попросив його пильно оглянути темний морський обрій. Кілька хвилин вчений сумлінно вдивлявся у чорний морок.
— Ну як? Видно, що-небудь?
— Нічогісінько! Навіть кицька нічого не побачила б за два кроки у цій пітьмі!
— Шукайте червоний або зелений вогонь, тобто бортові ліхтарі.
— Я не бачу ані червоного, ані зеленого ліхтаря. Скрізь сама чорнота! — відповів Паганель, очі йому несамохіть злипалися.
Цілих півгодини ходив він за своїм нетерплячим другом, мов сновида; вряди-годи голова падала йому на груди, й він рвучко знову її підводив. Учений ішов мовчки, непевною ходою, і раз у раз заточувався, наче п’яний. Гленарван пильно глянув на нього. Паганель спав ідучи.
Тоді Гленарван узяв Паганеля під руку, обережно, щоб не збудити, відвів до його нори й вигідно влаштував у ній.
На світанку всіх звів на ноги крик:
— “Дункан”! “Дункан”!
— Слава! Слава! — відповіли Гленарванові його друзі й побігли до берега.
Справді, миль за п’ять у відкритому морі зі згорнутими долішніми вітрилами дрейфувала під парами яхта. Дим із труби танув у ранковому тумані. Хвиля була висока, й судно такої тоннажності не могло наблизитися до берега, не ризикуючи наразитися на обмілини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діти капітана Гранта» автора Жюль Верн на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 99. Приємного читання.