TextBook Треба було гарненько обміркувати це важливе питання.
Однак досі ще не довідались про найголовніше — і майор, поки його друзі мовчки перезиралися, спитав Мануеля, чи не чув він про європейців, що потрапили в полон до касиків?
Сержант поміркував якийсь час, наче щось пригадуючи.
— Так, чував, — відповів він нарешті.
— О! — скрикнув Гленарван; в його серці знов спалахнула надія.
Він, Паганель, Мак-Наббс і Роберт оточили сержанта.
— Кажіть же! Кажіть! — вимагали вони, пасучи його очима.
— Кілька років тому, — почав Мануель, — так, правильно… полонені європейці… але ніколи не бачив.
— Кілька років тому? — здивувався Глепарван. — Ні, ви помиляєтесь. Ми точно знаємо, коли сталася катастрофа. “Британія” загинула в червні 1862 року. Отже, ще немає і двох років.
— Ні, сер, багато більше.
— Не може бути! — вигукнув Паганель.
— Ні, точнісінько так. Це було тоді, коли народився Пене. Їх було двоє…
— Ні, троє! — заперечив Гленарван.
— Двоє, — упевнено наполягав сержант.
— Двоє! — повторив украй здивований Гленарван. — Двоє англійців!
— Зовсім ні! — відповів сержант. — Які там англійці? Ні… один француз, а інший — італієць…
— Італієць, що його забили індіанці з племені пойуче? — вигукнув Паганель.
— Так… я дізнався про це пізніше. Француз урятувався…
— Врятувався! — скрикнув Роберт таким голосом, немов усе його життя залежало від цих слів.
— Так, він утік з індіянського полону, — відповів Мануель.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діти капітана Гранта» автора Жюль Верн на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 78. Приємного читання.