Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Тільки тоді, коли всі сержантові бажання було виконано, він запитав своїх гостей, чим він зобов’язаний честі їхніх відвідин. Настала слушна хвилина розпитатися про все, що цікавило мандрівників. Паганель узяв слово й розповів французькою мовою про їхню подорож через пампу, поцікавившись наприкінці, чому індіанці покинули цей край.

— Еге… нікого, — відповів сержант, знизавши плечима. — Справді, немає нікого… Ми всі сидимо склавши руки… нічого не поробиш!

— Але ж чому?

— Війна.

— Війна?

— Так! Громадянська війна…

— Громадянська війна? — повторив Паганель, що мимоволі сам почав говорити ламаною мовою.

— Так, війна між Парагваєм і Буенос-Айресом.

— Ну й що?

— А те, що індіанці всі подалися на північ, услід за тиловими частинами генерала Флореса.

— А де ж касики?

— І касики з ними.

— Он як! А Катрієль?

— Катрієля немає.

— А Кальфоукоура?

— І Кальфоукоура!

— А Янчетрус?

— Зник і Янчетрус!

Розмову було переказано Талькавові, котрий схвально кивнув головою. Очевидно, патагонець не знав або забув про цю війну, яка призвела пізніше до втручання Бразілії і винищила силу людей в обох таборах. Отож сержант цілком слушно пояснював знелюднення пампи громадянською війною, що розгорілася на півночі аргентинських провінцій.

Але ця подія перевернула шкереберть усі Гленарванові плани. Справді, коли Гаррі Грант був у полоні в касиків, то і йому теж довелося йти разом із ними аж до північних кордонів. А тоді — де і як його шукати? Чи слід починати знову небезпечні й напевно марні розшуки на півночі пампи?