Розділ «Частина перша Розбійник Румцайс»

— Угорі на пам'ятнику стоятиму я, а біля моїх ніг стоятиме навколішках Румцайс, щоб усі навіки знали, хто був у Ржаголецькому лісі володар.

— Сі, сі, сі! — засичав італієць і почав пильно придивлятися до Румцайса на дереві, щоб добре запам'ятати його обличчя.

Румцайс так розгнівався, що злетів з бука.

По Ржаголецькому лісу аж загуло.

Румцайс ледве доплентався до печери.

Манка тільки руки над ним заломила від розпачу.

— Кепські справи, — мовив Румцайс, — постели мені, буду хворіти.

Манка вимостила йому ліжко м'якенькими гілочками.

— Може, я тобі, Румцайсику, іще чимось допоможу?

— Не допоможеш, — зітхнув Румцайс, — щось у мене всередині луснуло і не дам я собі ради.

І Румцайс занедужав.

Прилетіли синички, щоб його із хвороби виспівати.

Пристрибали зайці і принесли йому цілющого зілля.

А Румцайс усе лежав і стогнав.

Прибіг королівський олень і хотів із Румцайса вибити хворобу ратицею.

Але Манка не дозволила цього робити.

Румцайс тяжко стогнав, а тим часом ті двоє доробляли на галявині пам'ятник. Камінний князь стояв нагорі, Румцайс — унизу, біля його ніг, благально звівши руки. Отак цей пам'ятник мав залишитися навіки — князеві на славу, Румцайсові — на ганьбу.

Коли камінні постаті були готові, покликав князь писаря і звелів на кожні треті двері в Їчині прибити оголошення:

«ХАЙ ЗАМОЖНІ ЇЧИНСЬКІ ГОРОДЯНИ І ТІ, В КОГО НІЧОГО НЕМАЄ, ПРИЙДУТЬ ЗАВТРА НА ГАЛЯВИНУ В РЖАГОЛЕЦЬКОМУ ЛІСІ. Я ЇМ ТАМ ЩОСЬ ПОКАЖУ!»

Італієць на ту нору вже покрив пам'ятник двома запонами і простяг од них дві мотузочки. Як за них потягти, так пам'ятник і відкриється.