Розділ «Частина перша Розбійник Румцайс»

— Не бійтеся! — заспокоював їх Румцайс. — Я вилізу на дуб і, коли клацну язиком, хай найсміливіший з вас злетить у повітря й закружляє навколо дуба. А далі самі побачите, що буде.

У цей час із кущів на просіку вийшов мисливець Ламуш. Зарядив він рушницю і почав прислухатися, чи не шелесне де фазаняче пір'ячко.

Аж тут Румцайс клацнув язиком. Один фазан здійнявся і полетів до нього.

Ламуш звів рушницю і натис на курок.

Та не встигли дробинки влучити в фазана, як Румцайс схопив його і сховав за пазуху куртки.

Ламуш тим часом чекав під дубом, коли підстрелений птах впаде у траву. Але замість фазана з дуба зіскочив Румцайс і зірвав у мисливця хустинку з очей.

Ламуш закліпав очима від яскравого світла, глянув на Румцайса і сказав:

— У такого здоровенного фазана я ще, відколи живу, не влучав.

— А що ти взагалі бачив за своєю шматиною? — відповів Румцайс. — Якби ходив без неї, одразу б роздивився, де Румцайс, а де фазан. — Він сягнув рукою за пузуху. — Ану скажи мені, що це за птах?

— Дуже гарний птах! — сказав Ламуш. — Тільки я не знаю, що воно таке.

— Не впізнаєш фазана? — здивувався Румцайс.

Ламуш поблід, а це для мисливців ще гірше, ніж почервоніти від сорому. Дивився на фазана як зачарований.

— Невже я стріляв таких птахів? Ба ні, більше на таку красу я рушниці для пана князя не здійму!

І він простяг свою рушницю Румцайсові. Той здушив її з усієї своєї румцайсівської сили, і з рушниці вийшла флейта. Румцайс подав флейту Ламушу і витрусив собі з бороди бджіл.

— Тепер сідай на пеньок і попаси мені оцю отару.

Сів Ламуш на пеньок та й заграв на флейті, пасучи бджіл у князівському заповіднику для фазанів.

Коли пан князь дізнався про це, примчав він до лісу й запитав Ламуша по-французьки, де ті фазани, яких мав той настріляти для гостей. Ламуш нічого не відповів, тільки заграв на флейті різко, мов голками заколов... І бджоли кинулися просто на князя.

Накусали пана князя так, що довго після того він не міг сидіти, а в Їчині подейкували, що мусив муляр у брамі з обох боків виймати по стовпчику цегли, щоб пан князь міг пройти у замок.

Княгиня Майолена дуже вболівала, коли гості замість фазанів мусили їсти яловичину. Як усі роз'їхалися, сказала вона чоловікові:

— Ваш Румцайс псує мені настрій. Коли ви не можете з ним упоратись, я сама щось придумаю.