Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

— То я його сам покусаю, містере Джек! — рішуче мовив Геркулес, показавши два ряди гарних зубів.

— Ви вартуватимете, Геркулесе, — сказав Дік Сенд, — поки я заступлю вас. А потім чергуватимуть ваші товариші.

— Ні, містере Дік, — заперечив Актеон. — Геркулес, Бет, Остін і я будемо вартувати самі. А ви повинні цієї ночі відпочити.

— Дякую, Актеоне, але ж і я повинен…

— Не сперечайся, Діку! — втрутилась місіс Уелдон. — Сьогодні ти повинен прийняти пропозицію цих славних людей.

— Я також вартуватиму! — заявив малий Джек, у якого вже злипались оченята.

— Вартуватимеш, мій хлопчику, вартуватимеш, — кивнула головою місіс Уелдон, щоб не сперечатися з малим.

— Але якщо в лісі немає ні левів, ні тигрів, — вів далі Джек, — то вовки напевно є!

— Та хіба то вовки? — відповів американець. — То скоріше лисиці або, ще точніше, собаки. Їх називають гуарами.

— А ці гуари кусаються?

— Поки вони зберуться кусатись, Дінго їх усіх проковтне: йому найбільший гуар — на один зуб!

— І все ж, — мовив Джек, солодко позіхаючи, — гуари — це вовки, бо інакше їх би не називали вовками!

Сказавши це, хлопчик спокійно заснув на руках у Нен, яка сиділа, спершися спиною об стовбур мангового дерева. Місіс Уелдон поцілувала сина й, лігши на траву поряд, теж невдовзі склепила стомлені повіки.

Через кілька хвилин Геркулес привів до гурту кузена Бенедікта, який пішов був полювати на світляків кокуйпо, якими тутешні жінки прикрашають волосся. Ці жуки з родини коваликів, що випромінюють синювате світло з двох плям внизу на спинці, дуже поширені в Південній Америці. Кузен Бенедікт сподівався наловити їх удосталь, але Геркулес перешкодив вченому на самому початку: не зважаючи на розпачливі протести кузена Бенедікта, він силою привів його до місця ночівлі. Такий уже був Геркулес: діставши наказ, виконував його по-військовому. Цим він урятував чимало світляків од ув'язнення в бляшанці кузена Бенедікта.

А ще через кілька хвилин усі мандрівники, крім вартового Геркулеса, спали міцним сном.

Розділ XVII

СТО МИЛЬ ЗА ДЕСЯТЬ ДНІВ

Мандрівників або мисливців, що ночують у тропічному лісі, звичайно будить на зорі дивовижний хор.

Яких тільки звуків у ньому не почуєш: і квоктання, і рохкання, і крякання, і гавкіт, і вереск, і глузливе бурмотіння.

Так вітають світанок мавпи. У тропічних лісах Нового Світу можна зустріти й маленьку марікіну, й сапажу, й сірих моно, що з їхньої шкури індіанці виготовляють чохли для рушниць, і мавп-стрибунів та ще чимало інших представників породи мавп.