Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Вечерю приготували швидко — нічого не варили. Вона складалася з консервів і сухарів. Із струмочка, що в'юнився в траві, набрали води, яку присмачили кількома краплями рому. А десерт висів у них над головами: з дерева зірвали кілька манго під обурливі крики папуг.

Мандрівники ще не встигли довечеряти, як уже смеркло. Тіні повільно піднімалися від землі до верховіть; на тлі неба вимальовувався кожен листочок. Засвітилися перші зорі, які здавались вогняними квітами на кінцях гілок. З присмерком вітер стих, і. жоден листочок не ворушився. Навіть папуги замовкли. Природа засинала, закликаючи до відпочинку все живе.

Приготування до ночівлі були дуже прості.

— Чи не розкласти на ніч багаття? — спитав Дік Сенд американця.

— Навіщо? — відповів Гарріс. — Ночі, на наше щастя, не холодні, а крона цього дерева затримуватиме всі випари. Нам не страшні ні холод, ні волога. Я повторюю, друже мій, те, що вже казав: обачніше буде не виказувати нашої присутності. Отже не треба ні стріляти, ні розкладати багаття без крайньої потреби!

— Я розумію, — озвалась місіс Уелдон, — що нам нема чого боятися індіанців, ба навіть тих бродячих лісовиків, про яких ви мені говорили, містере Гарріс. Але ж в й інші лісовики — на чотирьох ногах. Може, таки треба розкласти вогонь, щоб відлякувати їх?

— Місіс Уелдон, — відповів американець, — це вже завелика честь для тутешніх хижаків! То вони повинні боятися людини дужче, ніж людина їх.

— Ми в лісі, — зауважив малий Джек, — а в лісі завжди живуть звірі!

— Є різні ліси, хлопче, як і різні звірі, — засміявся Гарріс. — Уяви, що ти гуляєш у великому парку. Недарма індіанці кажуть про свою країну: «Es como el Paradiso!» Тобто: «Вона така, як земний рай!»

— А змії тут є? — спитав Джек.

— Ні, моя дитино, — відповіла місіс Уелдон, — змій тут немає, тож можеш спати спокійно.

— А леви? — питав далі Джек.

— Немає й близько! — відказав Гарріс.

— А тигри?

— Спитай-но в своєї мами, чи вона коли-небудь чула про тигрів у Південній Америці.

— Ніколи не чула, — мовила місіс Уелдон.

— Еге ж! — озвався раптом кузен Бенедікт, який випадково чув цю розмову. — Ні левів, ні тигрів у Новому Світі справді немає, зате тут водяться ягуари й кугуари.

— А вони злі? — не вгавав малий Джек.

— Ет! — вигукнув Гарріс. — Індіанець не боїться виходити на двобій з таким хижаком, а нас он скільки! Сам тільки Геркулес може задушити відразу двох ягуарів — кожною рукою одного.

— Дивись, Геркулесе, не засни! — сказав малий Джек. — А коли прийде звір, щоб нас покусати…