Розділ «Действие I»

Возный и Виборний

Ой доля людськая – доля єсть слiпая!

Часто служить злим, негiдним i їм помагає.

Добрi терплять нужду, по миру товчуться,

I все не в лад їм приходить, за що не возьмуться.

До кого ж ласкава ся доля лукава,

Такий живе як сир в маслi, спустивши рукава.

Без розума люди в свiтi живуть гарно,

А з розумом та в недолi вiк проходить марно.

Ой доле людськая, чом ти не правдива,

Що до iнших дуже гречна, а до нас спесива.

(По окончании пения уходят).

Сцена переменяется й представляет внутреннось хаты Терпилихи.

Явление 4

Терпилиха прядет, Наталка шьет.

Терпилиха. Ти оп'ять чогось сумуєш, Наталко! Оп'ять щось тобi на думку спало?..

Наталка. Менi з думки не йде наше безталання.

Терпилиха. Що ж робить? Три роки уже, як ми по убожеству своєму продали дворик свiй на Мазурiвцi, покинули Полтаву i перейшли сюди жити; покойний твiй батько довiв нас до сього.

Наталка. I, мамо!.. Так йому на роду написано, щоб жити багатим до старостi, а умерти бiдним; вiн не виноват.

Терпилиха. Лучче б була я умерла: не терпiла б такої бiди, а бiльше через твою непокорность.