І бігали за ним хлоп'ята молоденькі.
ХІ
Хлопят любив, з дітьми, мов сам дитина, грався.
Вони йому здавалися пташками;
Їх реготом та скоками втішався
І веселивсь забутими піснями.
А послі пустотні впадав у сум глибокий,
Під пальмами ховався мовчазливий,
Скитавсь по камяній пустині одинокий
Мов заходень, стратенець нещасливий,
Серед чужих людей безлюдок боязливий.
ХІІ
То не журба, що він малий і вбогий
Поміж великими богатирями;
Що цілини йому не орють круторогі,
Не ходять коні в нього табунами;
Що чабани отар у нього не пильнують;
Що не його верблюди караваном
Од моря Красного до Чорного прямують;
Що не зовуть його великим паном,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Магомет і Хадиза » автора Куліш Пантелеймон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3. Пісня перва“ на сторінці 6. Приємного читання.