Не вивести вже вас мені до сонця!
Я сам оце лежу у темній ямі,
Я сам гнию тут, до землі прибитий,
А з диким реготом по моїй груді
Тупоче, б’є моя лихая доля!
І ще раз чути: «Тату! Тату! Тату!
Нам зимно тут! Огрій нас! Лиш дихни
Теплом, що з серця йде, повій весною,
А ми пурхнем, оживемо, заграєм!
Весняним чаром, співом соловейків
Наповнимо твою сумну хатину,
Арабських пахощів на своїх крилах
Нанесемо, коверцем пишнобарвним
Розстелемось під твоїми ногами.
Лише тепла нам! Серця! Серця! Серця!»
Де ж я тепла візьму вам, небожата?
Уста мої заціпило морозом,
А серце в мене вижерла гадюка.
* * *
Якби ти знав, як много важить слово,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Semper tiro » автора Франко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Із книги Кааф“ на сторінці 7. Приємного читання.