Розділ «Притчі»

«Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,

Небезпечне оружжя – жіноча краса.

Тільки мудрість, наука і старші літа

Подають проти неї міцного щита».

Арістотель-мудрець по садочку гуля, —

Бач, Аглая іде і очима стріля!

Та Аглая, котрої надземна краса

Звеселяє людей і самі небеса;

Та їдких її слів і шпаркого ума

Всі боялися, навіть цариця сама.

Арістотель дівчині гаразд придививсь,

Як повз нього ішла, низько їй поклонивсь

І промовив: «Аглає, благаю, молю!

Над всю мудрість, над сонце тебе я люблю.

На часок-волосок вволи волю мою, —

Чого хоч загадай, я для тебе зроблю!»

Усміхнулась Аглая: «Се ж почесть мені,

Що на мні зупинив свої очі ясні

Той мудрець, що пишаєсь ним Греція вся,

Що умом обняв землю, зглибив небеса.