Розділ «Притчі»

Несказанну, високу розкіш раю.

Готама Будда, Азії світило,

Очима духа бачив сю пригоду

І своїм вірним так про неї мовив:

"Сей чоловік, брати, – то кождий з нас.

Життя важке, природа нам ворожа

І тисячі пригод і небезпек

З усіх боків усе нас окружають,

Як того мужа, що там в балці висів.

Голодний лев над нами – то є смерть;

Дракон внизу – то вічне забуття,

Що кождого нагрожуєсь пожерти,

А миші, чорна й біла, – день і ніч,

Що ненастанно вік наш підгризають,

А та гадюка під ногами, браття, —

То наше власне тіло, непостійне,

Слабе і хоре, що нам в кождій хвилі

Назавсіди відмовить може служби.

А та берізка, за яку вчепившись,

Міркуємо спастися від заглади, —