Розділ «ДІЯ ЧЕТВЕРТА»

З холодного краю,

Нема мого миленького

З-за річки Дунаю.

Росло-росло та й пожовкло

Зеленеє жито,

Десь мойого миленького.

За Дунаєм вбито.

Тече річка невеличка,

Бережечки зносе,

 Молодая дівчинонька

За милим голосе.

Тече річка невеличка,

Та не висихає,

Не покине козак дівку,

Що вірно кохає!

Проходять.

ЯВА 4

Стеха (вийшла і озирається, підійшла до криниці й зупинилась). Тут, тут його дожидатиму!.. Він скоро повинен бути: чула я сама, як розказував якийсь прохожий чоловік, що обминув Андрія по цей бік Миргорода… Чого ж він іде до нас? Мало ще горя додав, так хоче у вічі посміятись! Тут тебе дожидатиму! Не допущу тебе до Олени, ні!.. Своїми старими руками видеру тобі із лоба очі, ізгризу твої руки, тіло твоє ізшматую, стопчу ногами! (Побачила, що хтось іде, пригорнулась до хреста).

ЯВА 5

Виходить молодиця, у неї на одній руці дитина, на плечах клунок і колиска, другою рукою веде малого хлопця, позад її дівчина год дев'яти волоче граблі.