привабного нема нічого там,
де я живу, і навіть буть не може…
Оксана (стиха, похиливши голову)
Чого ж ти так у тому певен?
Ти наче думаєш, що я вже справді
якась ростина, що в мені немає
ні серця, ні душі…
(В голосі злегка бринять сльози. Вона уриває.)
Степан (знов бере її за руку, вона не боронить)
Оксано, зоре!..
Пробач… я сам не знаю… я не смію…
(з поривом)
Ні, я не можу, я не маю сили
тебе зректися!
(Пригортає Оксану.)
Серденько, скажи,
чи любиш ти мене? Промов же слово!
Оксана
Хіба ж би я з тобою так стояла?
(Ховає обличчя у нього на грудях. Німа сцена.)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бояриня» автора Українка Леся на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „I“ на сторінці 18. Приємного читання.