на те його ми в хату запросили,
щоб ним помітувати. Незвичайно!
Іван
Та вже гаразд, не буду зачіпати.
(Зіходить з рундука.)
Перебійниха
Куди ти?
Іван
От піду до товариства.
(Іде через садок, перескакує через тин і зникає. Увіходить служебка і збирає зі стола.)
Перебійниха
Де ти, Оксано?
Оксана (виходить із-за куща з кухликом в руці)
Ось я тута, мамо.
Се я барвінок поливаю.
Перебійниха
Справді,
полити слід, – зовсім посох на сонці.
Полий же й те, що ми пересадили.
Перебійниха і служебка, зібравши зі стола, йдуть у будинок. Оксана, поливаючи квіти, співає веснянки. В садку сутеніє. Степан нишком вилазить вікном з своєї кімнати на рундук, прудко та звинно зіскакує з рундука на землю і підходить до Оксани.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бояриня» автора Українка Леся на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „I“ на сторінці 14. Приємного читання.