Розділ «I»

щось недугую трохи, то не можу

на бенкетах гуляти, а Степана,

по давній приязні до його батька,

хотів би пригостити в себе в хаті.

Він молодик, йому ще не пристало

на бенкети великі учащати».

Боярам, видко, вже запах медок

та варенуха, отже, роздобрились

та й мовили: «Нехай собі парнішка

сидить у тебе хоч і до від’їзду.

Навіщо він нам здався?»

Степан

От спасибі,

панотченьку!

(Зіходить на рундук з господарями.)

Перебійний

Я джурі накажу,

нехай перенесе твоє манаття

до нас, та й заберу тебе в полон,

поки не визволять бояри.