Розділ «ПЕРША ГЛАВА»

Це тільки увертюра.

На солов’їне гасло дружні перемови

усіх музичнодзьобих ста племен пташиних,

і ллється звук на звук, лиш у зозуль прамові

прадавній корінь «ку» у горде соло лине.

Самці й самички у зальотах і докорах,

в цівках пташиних горл, мов шорох срібних зерен.

У відповідь сп’янілим до нестями хором

спалахує червоним співом квіття терен.

Мов бризки піни з зір, ряба оркестра квітів,

немов на лезо лезом, піснею за пісню

на поклик відповіла, аж збудився вітер

і вимотався з тиші, де йому затісно.

І ширшає концерт. Шалені перегуки

здіймає квіття хор у барв грайливій піні,

і ніч – блакитний фільтр зміняє барви в звуки,

музики кип’яток наливши в лійку сині.

Із звуку в звук, з клітини у клітину, з шуму

ядра одного в шум рясний рослинних хорів

електрика натхнення ллється змінним струмом,