Розділ «ЛЕКЦІЯ 12. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О. Генрі, Т. Драйзер.»

- Я купую волосся. Зніміть капелюха, треба подивитися товар... 20 доларів. - сказала мадам, зважуючи в руці густу масу.

-Давайте швидше, - сказала Делла.

Делла літала, мов на крилах, у пошуках подарунка для коханого. Зупинила свій погляд на платиновому ланцюжку для годинника, який придбала за 21 долар. Щаслива дружина благала бога про те, щоб вона не перестала подобатися Джеймсу.

Зморений після роботи Джеймс прийшов додому і на його обличчі Делла помітила не зовсім зрозумілу реакцію. Тоді вона сама швидко все почала розповідати. Джеймс дістав із кишені згорток і поклав на стіл:

- Ніяка зачіска не може примусити розлюбити мою дівчинку. Розгорни цей згорток, і тоді ти зрозумієш, чому я одразу розгубився.

Чоловік купив дорогі гребінці, на які давно дивилась дружина. Тільки тепер вона зрозуміла, що не подарувала коханому ланцюжок. Але виявилося, що він не знадобиться поки що йому, бо він продав годинник.

-Делл, доведеться нам поки сховати наші подарунки... Вони для нас зараз дуже гарні...

Волхви, ті, що принесли дари немовляті в яслах, були, як відомо, надзвичайно мудрими. Саме завдяки їм на Різдво роблять подарунки. Найкращим буде той подарунок, який став для того хто дарує, найдорожчим. З усіх, хто дарував і приймав дари, істинно мудрими будуть лише подібні до героїв. Вони і є волхви.

"Коли любиш Мистецтво, ніякі жертви не тяжкі", - саме так розпочав новелу "З любові до мистецтва" письменник.

Твір розвінчив цю ідею думками та діями головних героїв: Джо Лерребі, закоханого у живопис та Ділії Керузер - усім серцем люблячу музику. Саме Мистецтво допомогло їм зустрітися, вони закохалися один в одного і не вагаючись вирішили одружитися. Джо і Делія були просто щасливі, бо належали один одному, а Мистецтво - їм. Мешкали у невеличкій квартирці, але будинок, у якому царювало щастя, не може бути занадто тісним.

"Пусть комод, упавший ничком, заменит вам бильярд, каменная доска - трюмо, письменный стол - комнату для гостей, а умывальник - пианино! И если все четыре стены вздумают надвинутся на вас, - не беда! Лишь бы вы со своей Ди-лиейуместились между ними..."

І Джо, і Делія брали приватні уроки у відомих майстрів до того часу, поки не закінчились гроші.

Делія заявила, що буде давати сама приватні уроки доньці багатого сеньйора. Джо соромно було сидіти вдома без заробітку, але найматися на роботу, відірвану від Мистецтва, дружина не дозволяла. Тоді він почав приносити заробіток аргументуючи тим, що продавав доволі вдало свої ескізи.

Таємниця розкрилася, коли Делія прийшла додому з опеченою рукою. Виявилося, що вона вже давно працювала у пральні, а Джо - у котельні тієї ж пральні.

"Оба рассмеялись, и Джо начал:

- Когда любишь Искусство, никакие жертвы... НоДилия не дала мужу договорить, зажав рот рукой.

- Нет, - сказала она. - Просто: когда любишь..."

Читач прийшов до висновку, що щасливою була та людина, яка пізнала силу справжнього кохання.

Автор у новелі "Незакінчене оповідання" змалював долю дівчини, для якої не залишилось нічого іншого, як відмова від своєї честі.

В центрі - Делсі, яка служила в універсальному магазині, де отримувала тільки 6 доларів на тиждень. Вона погодилась піти обідати з Піччі, який мав гроші і не дуже пристойну репутацію. На цей раз Делсі зупинила якась внутрішня сила. Але пізніше Піччі знову запросив її, коли та "буде відчувати себе особливо самотньою і тоді...".