Розділ «ЗАНЯТТЯ 14. Динамізм оповіді та психологізм у зображенні персонажів у новелі Гі де Мопассана "Пампушка"»

Республіканець - демократ Корнюде, знаний у дешевих пивницях, та дві черниці слугували ніби тлом для розподілу головних акцентів. Шести особам, котрі уособлювали "прошарок людей порядних, впливових, вірних релігії з твердими устоями", протиставлена продажна жінка на прізвисько Пампушка. Сам вибір професії для героїні новели достатньо іронічний. Луазо чи де Бревілі торгували іншими. Пампушка як товар могла запропонувати тільки саму себе, що й спричинило обурення "порядних" людей, котрі опинилися з нею в одній кареті.

Мопассан вельми далекий від ідеалізації чи героїзації Пампушки. її портрет достатньо промовисто свідчив про це. Вона "маленька, вся кругленька, заплила жирком, з пухкими пальчиками, перетягнутими в суглобах на зразок в'язки коротеньких сосисок". Автор посміювався над наївністю й обмеженістю героїні, над її довірливістю та сентиментальністю, і все ж морально зробив її незмірно вищою за "порядних" супутників.

Пампушка з готовністю запропонувала буржуа, котрі нещодавно ображали її, свої їстівні припаси. Переконавшись, що супутники голодні, вона доброзичлива та здатна на самопожертву. їй одній з усієї компанії було дане почуття національної гордості. Щоправда, і гордість, і самопожертва Пампушки вилилися радше в комічну, аніж у героїчну форму. Вона рішуче відмовила прусському офіцерові, котрий домагався її кохання. Для неї пруссак - ворог, і поступитися йому не дозволяло їй почуття власної гідності. Намічена в експозиції тема народної війни отримувала дещо несподіване, трагікомічне продовження у протесті повії. Героїня погодилася тільки внаслідок тривалої психологічної атаки з боку своїх супутників, котрі виявилися набагато хитрішими за неї. Патріотичний порив і несподівана цнотливість Пампушки затримували їхній від'їзд, і вони продали її, як до цього продавали честь і батьківщину. Французькі власники та пруссаки показані в новелі не в стані ворожнечі, а в єдино можливому для них стані купівлі-продажу. Цікаво, що прусський офіцер пасивний. Він вичікував. Луазо, Kappe - Ламадони та де Бревілі, навпаки, розгорнули активну діяльність. Черниці та республіканець Корнюде їм потурали. У кареті, що вирушила із заїжджого двору, перебували ті самі люди, тільки освітлені більш різким світлом. Епізод з подорожньою провізією, повторений двічі, надав розповіді особливої завершеності.

На початку подорожі Пампушка роздала все, що в неї було. Вирушаючи із заїжджого двору, вона не встигла потурбуватися про їжу, але їй уже ніхто нічого не дав, усі поквапливо та жадібно їли по кутках, поки ображена Пампушка мовчки ковтала сльози. Такий фінал викликав у читача майже фізичну відразу до буржуа, котрі працювали щелепами, і співчуття до ображеної у своїх найкращих почуттях головної героїні.

Особливості композиції твору:

o експозиція новели дала широку картину навали, опис історичних подій;

o кульмінація новели - протест Пампушки;

o несподівана розв'язка;

o характер героїв розкривався через поведінку;

o події відбувалися в диліжансі подані у ставленні людей з вищого світу до людей з низів;

o автор сам не висловлював прямого ставлення до героїв;

o епізод з порожньою провізією, повторений двічі, надав розповіді особливої завершеності.

Основа - звичайний побутовий анекдот, що переріс у великий витвір мистецтва, основна думка якого - справжніми патріотами були прості люди, жінка-куртизанка. Автор пропонував шукати позитивне - правду, гуманність, патріотизм там, де його, здавалося б, не могло і бути. Тому не випадково головною героїнею стала жінка сумнівної репутації - повія Елізабет Руссе на прізвисько Пампушка. Проте вона стала набагато вище за представників "вищого" світу: Луазо, Каре-Ламадон, Юбер де Бревіль.

СТАВЛЕННЯ АВТОРА ДО СВОЇХ ГЕРОЇВ

Диліжанс, у якому їхали тікаючі від ворога герої, символізував Францію. Цим самим автор зробив непомітний перехід від розповіді побутового змісту до всесвітнього рівня оповіді і виніс вирок усьому французькому суспільству.

Ідейну і стильову складність новели створила наявність у ній двох полюсів: зневажливо-насмішкуватого ставлення автора до боязливих і продажних буржуа та співчутливо-захопленого - до французьких патріотів, що відображено в авторській мові низкою оціночних висловів.

Особливості новели "Пампушка":

o композиція - узагальнення в окремому яскравому епізоді типових конфліктів періоду війни і французького суспільства загалом;

o принцип парадоксу (повія - патріотка);

o пошук справедливості (лицемірство "сильних світу цього" і гідність знедолених, відкинутих суспільством людей);