Розділ «ЗАНЯТТЯ 9. Влада золота та її філософія у повісті Оноре де Бальзака "Гобсек"»

Гроші - пристрасть. Пристрасть до грошей переросла у скупість. Він був казково багатий і в водночас безмірно бідний.

Гроші - ідол. Єдиний ідол, якому він вклонявся - золото.

Усе це висушило душу, що вміла цінувати красу і мистецтво, зруйнувало особистість лихваря. Його пожадливість під кінець життя перетворилася на свого роду божевілля, призвела до людського зубожіння, жалюгідного і безславного кінця.

Головна тема - вплив "золотого мішка" на внутрішній світ людини.

Головний герой твору - старий лихвар, до якого приходили за позикою люди, доведені до відчаю, і погоджувалися на будь-які умови скнари - лихваря. Гобсек займався здирництвом, але до цього його підштовхнули не злидні, не намагання знайти краще місце у суспільстві, а несамовита жадоба до грошей і володіння багатствами. Його пристрасть до золота мала мінімальний характер - Гобсек накопичував його не з метою вкласти в якусь справу, а з метою заробити ще більше грошей. Навіть будучи старим Гобсек не знав спокою. Він бігав цілий день по місту на тоненьких ніжках, збираючи гроші зі своїх боржників. Подумки він володів всіма землями, на яких йому доводилось побувати. Егоїзм - головна риса характеру Гобсека.

Його переповнювала мрія про владу, бо він був упевнений, що влада і насолода - найвища мета людського життя. Але Гобсеку доводилося насолоджуватись лише можливістю все мати, бо він жив так скромно, як і бідний Дервіль. Під кінець свого життя скнара нагромадив у власній квартирі антикварні речі, дорогі меблі, цінні картини, делікатеси тощо. Це накопичення мало гротескний характер і символізувало захламлену душу самого лихваря, котрий мавши мільйони, помирав з голоду в холодній сирій кімнаті. Його гроші, золото, заради яких він працював усе життя, пропали дарма.

Хоча "батечко" Гобсек помер, гобсек - живий. Це - жага до збагачення, яка діє на деяких представників роду людського із суто наркотичною невідворотністю.

У повісті певною мірою відобразилися особливості стилю письменника, важливе місце у його творах належало описові - портрету та інтер'єру. Для книг Бальзака властиві характерні великі експозиції, детальні описи часу дії, матеріального та суспільного становища персонажів тощо.

У романах прозаїка не було несподіваних сюжетних поворотів, усі дії та вчинки мотивовані. Перемагаючи традиції романтизму, не надаючи уваги зовнішнім ефектам, автор не відмовився від досягнень цього напряму: його герої, як і у романтиків, люди однієї пристрасті. Хоча дія у його творах динамічна та драматична, базувалися вона не на зовнішніх, а внутрішніх, часто глибоко прихованих протиріччях та контрастах, що повною мірою стосувалася повісті "Гобсек".