Розділ «ЗАНЯТТЯ 9. Влада золота та її філософія у повісті Оноре де Бальзака "Гобсек"»

5. Фокіна В.А. Хозяин или мученик? Урок-дискуссия по повести Бальзака "Гобсек"// Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - №6. - С. 32-33.

6. Калъченко И.О. Тести на знання змісту повісті Бальзака "Гобсек". // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1999. - № 8. - С 40.

7. Онищенко Н. Золото - влада чи руїни людськості? (10 кл. Порівняльна характеристика: Гобсек "Бальзака", "Скупий і лицар" Пушкіна, "Мертві душі" Гоголя) // Зарубіжна література. - 1998. - № 13. - С 4

8. Пасічник Л. Три варіанти "Гобсека" // Зарубіжна література. - 1998. - № 13. - С 4.

9. Пастух Т.В. Використання проектної технології під час вивчення повісті О. де Бальзака "Гобсек". Матеріали до уроків // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2006. - № 9. - С 53-56.

Інструктивно-методичні матеріали

Повість "Гобсек", яка стала одним із шедеврів французької літератури і ключем до розуміння своєрідності бальзаківської епопеї в цілому, Бальзак уперше видав у 1830 р. під назвою "Небезпеки безпутства" із таким фіналом: Ернест де Ресто у кінці твору отримував спадщину із рук Гобсека. Пізніше змінився не лише її заголовок, а й сюжет. Повість входила у "Сцени паризького життя", називалася "Батечко Гобсек" і закінчувалась описом славнозвісної комірчини Гобсека. Зрештою, у 1842 р., автор ввів свій твір до "Сцен приватного життя", назвав його просто "Гобсек" і додав історію головного героя, зокрема, розповідав, як той наживав своє багатство. Ця повість так ретельно доопрацьовувалась Бальзаком, як жоден інший твір.

За формою повість - оповіданням у оповіданні. Це був досить типовий жанр у літературі XIX ст. Бальзак у своїх творах подав начебто подвійне зображення людини: під кутом зору як суспільства, так і самого героя. У цій повісті письменник ускладнив сприйняття образу читачем. Ми сприймаємо Гобсека, образно кажучи, у трьох іпостасях: а) Гобсек - очима його жертв: б) Гобсек - очима Дервіля: в) Гобсек - як він сприймав себе сам. І щоб не опинитися у положенні трьох сліпих, треба враховувати всі ці три аспекти.

Отже, яким бачать Гобсека його клієнти? Для них він - людина без серця, яка використовувала будь-які засоби для збагачення. Тут питань не було: Гобсек - він і був гобсек, живоїд. Пообіцявши пані де Ресто прийти за грошима наступного дня, через кілька хвилин він шантажував її у присутності чоловіка і отримав діамант, цінність якого значно перевищувала суму боргу. Відсутні у Гобсека і родинні почуття, адже він ніяк не відреагував на смерть своєї найближчої родички - Чарівної Голландки.

У першу пору знайомства героя з Дервілем він уявлявся адвокату людиною-автоматом, людиною-векселем.

Отже, повністю негативний образ. Але Дервіль заявив, що у випадку своєї смерті не бажав би для дітей кращого опікуна, ніж цей живоїд. А хіба нормальна людина побажала б чогось поганого своїм дітям? Той самий Дервіль дав принаймні таку оцінку Гобсекові у розмові з графом де Ресто: "У ньому живуть дві істоти: скнара та філософ, істота підла та мисляча". У фіналі повісті адвокат майже ніжно називав лихваря "старим немовлям", у котрого іграшки - діаманти. Але й це порівняння не зробило Гобсека привабливішим для читача: "старе немовля" брало з Дервіля високі проценти та ще й називало себе його другом, отримавши, крім того, право на обіди та безкоштовне ведення справ. Зображення товарів, що гнили у будинку скнари, довершили картину моральної та духовної деградації героя.

Але була ще точка зору самого Гобсека, якого не лише Дервіль, а й граф де Ресто назвав філософом: "Я старанно зібрав відомості про ту людину, якій ви зобов'язані своїм становищем (...) і з усіх моїх відомостей видно, що цей Гобсек - філософ із школи кініків" Чи не занадто висока оцінка для лихваря, у якого тільки один Бог - Нажива!

Золото для Гобсека - не тільки засіб та мета збагачення, як вважали ті, хто його оточував. Адже сам він жив дуже скромно. Справа у тому, що для циніка Гобсека золото було засобом здобуття незалежності, адже у ньому "все міститься в зародку і все воно дає реально". Сам герой називав себе помстою, докором сумління. Скнара і його колеги, як вони вважали, виконують функції вищої справедливості, Правосуддя. Невипадково кафе, де вони збиралися та ділилися своїми планами і таємницями, називалося "Феміда" (в еллінів - богиня правосуддя).

Проте Гобсек, який чудово розумівся у владі грошей над людьми, сам не зміг протистояти їхньому згубному впливові. У кінці твору ми побачили вже не філософа, а жалюгідну істоту, агонізуючу в пустому будинку, повному золота і продуктів, що гниють.

На перший погляд ніякі людські почуття не притаманні лихвареві. Але він сам розповідав, як сподобалася йому Анастазі де Ресто, як замилувався він Фанні Мальво.

І не випадково автор дав не біографію героя, а, сказати б, штрихи до неї. Мати Гобсека - єврейка, батько - голландець. Своєї національності він не відчував, відпливши з батьківщини юнгою на кораблі у десятирічному віці. Потім довго мандрував, аж доки остаточно не зупинився у столиці світу - Парижі. Отже, Гобсек - істота позанаціональна. Нам невідомо, чи був Гобсек релігійною людиною, адже він молився на золото. Залишилося таємницею і те, як він прийшов до ідеї обожнювання грошей. З тексту відомо, що він знався з багатьма видатними людьми своєї епохи, і боровся за незалежність Америки, пізнав багато розчарувань.

Він не такий уже й байдужий до долі власних родичів: знав, що у Чарівної Голландки була донька, звали її Вогник - саме їй і заповів свою спадщину.

Образ Гобсека складний і неоднозначний. З одного боку, він розумний, проникливий, тонкий психолог, який карав одних і робив добро іншим. Золото зробило його своїм жрецем, філософом, рабом. Справжньої свободи герой так і не отримав, тому що не тільки не зміг звільнитися від влади грошей, але й став філософом і поетом цієї влади, що й призвело до його моральної смерті.

Отже, історія деградації особистості Гобсека така:

Гроші - мрія. Замолоду мріяв про багатство і гроші, щоб мати можливість насолоджуватись усіма радощами життя.