TextBook – Чи пізнаєш? – питає один.
Шуть приглядається.
– А-а, це ти, Павле? Здоров, братику, здоров! Та й давно ж ми бачились…
– Та де ж, пак, чи не давно?
– Аякже, годів десять або й більше буде… Знаєш, як їхали з Польщі?..
– Знаю, тільки то давня річ. А пам'ятаєш ти, як ми з тобою бачились три роки назад?
– Три роки? Що це ти кажеш?
– А хіба забув, як перевозив вовка?
– Вовка?
– Вовка ж! Ото був я… Прийшлось тікать з бувальців, так, щоб кому не взамітку, я шкуру на себе і пробіг вовком. Тепер заїхав подякувати тобі, Матвію, за перевіз…
Погостювали сіроми й подалися степами.
Боротьба з ординцями
Колись були великі набіги.
Оце що по степу могили, – тут було все стоять верхові козаки і виглядають орду. Як тільки побачать здалеку куряву або звір біжить звідки, – ото вже і знай, що орда недалеко. Козаки тоді й дають знати в слободи або кошовому.
Вночі, було, припаде козак до землі та й слухає. Як стугонить земля, то ото суне орда. Тоді запорожці розкладають на могилах вогнища, а самі – на коней та й скачуть до свого стану. Поки добіжать, то кошовий уже й на коні грає, уже й литаври гудуть.
Як козаків велика сила, то орду, було, не пустять у слободу, а стрічають її в степу. Де зустрінуть, там її й виколять.
Як запорожці взяли Азов
Ще як був Азов турецькою столицею[364], там стояло багато війська. От козаки й схотіли взяти його.
Отаман і каже:
– Знаєте, братчики, що? Силою, може, і не візьмемо, бо кріпость велика, а хитрощами візьмемо скоріше.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українські традиції» автора Український народ на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта «…бо залишила ти темряву і полюбила світло»“ на сторінці 17. Приємного читання.