Розділ «Частина перша «Впало з неба на скіфську землю золоте знаряддя…»»

35. Самі (делосці) розказують, що ще перед Гіперохою й Лаодікою були в них дві гіперборейські дівчини, Арга й Опіс, що прийшли через ті самі краї. Тамтешні приставали на те, щоб принести шлюбну плату Іліфії[52] за легкі пологи; Арга ж і Опіс, як кажуть, прийшли із самими богами[53]. Їх і вшанували інакше, ніж тамтешніх. На їх честь збираються жінки, співають гімн і в ньому згадують їхні імена. Той гімн склав лікієць Олен. Від них перейняли (цю врочистість) інші мешканці островів; іонійці[54] також величають Опіс і Аргу, називають їхні імена й на те збираються (разом). До речі, той Олен, що прийшов із Лікії, склав також інші давні гімни, що їх співають на Делосі. Вони (делосці) ще посипають попелом із спалених на жертовнику (звірячих) удів могилу Опіс і Арги. Та могила за Артемідіоном, від нього на схід, поблизу гостинодвірця кеосців.[55]

36. Стільки про гіпербореїв. Не згадую тієї казки про Абаріса, що мав бути також гіпербореєм, нібито він обійшов цілу землю зі стрілою без ніякої їжі. Якщо є якісь гіпербореї, то мусять бути й гіпернотії[56]. Смішно мені, що вже багато (дослідників) описували карту землі, але ніхто ще не сказав про те нічого мудрого. Пишуть, що Океан пливе довкола цілої землі, а вона сама кругла, як виточена; що Азія така завбільшки, як Європа. Я окреслю коротко величину кожної з них і як котра виглядає.

37. Перси мешкають у країні, що простягається до південного моря, званого Червоним; на північ від них живуть мідяни, за мідянами саспіри, за саспірами колхи: вони сягають Північного моря, що в нього впадає ріка Фасіс[57]. Ці чотири народи мешкають від моря до моря.

38. Тут простягаються на море два півострови; їх зараз описую. Перший півострів починається від Фасіса й простягається на північ у море, вздовж Понту й Геллеспонту аж до троянського Сігея[58]. Той самий півострів з південного боку тягнеться від Міріандінської затоки у Фінікії й сягає морем аж до Тріопійських гір[59]. На тому півострові живе тридцять народів. Це один півострів.

39. Другий починається від Персії й тягнеться до Червоного моря. Він охоплює Персію, за нею Ассирію, за Ассирією Аравію. Він закінчується, – правда, не природно, а штучно, – Аравійською затокою, що до неї повів Дарій канал від Нілу. Аж до Фінікії[60] країна плоска й широка. Від Фінікії (почавши) простягається цей півострів через палестинську Сирію[61] аж до Єгипту й там закінчується. Там живе лише три народи. Ці азіатські землі лежать на захід від Персії.

40. Кордоном країн за Персією, Мідією, Саспейрією та Колхідою, на схід сонця, є звідси Червоне море, а з півночі Каспійське море й ріка Аракс[62], що пливе на схід. Аж до Індії Азія заселена; на схід від неї (Індії) пустеля, й ніхто не скаже, яка вона. Отже, такий вигляд має й така завбільшки Азія.

41. Лівія лежить на другому півострові, бо вона починається вже від Єгипту. В Єгипті цей півострів вузький, бо від цього моря[63] до Червоного має сто тисяч оргій, себто тисячу стадій[64]. Від тієї вузини (півострів) сильно розширюється й називається Лівія.

42. Дивуюся тим, хто відмежовує і розділяє Лівію, Азію й Європу; між ними справді є велика різниця. Довжиною дорівнює обом іншим Європа, та щодо ширини, здається мені, вона не може з ними мірятися. Відомо, що Лівію обпливли водою, крім того місця, де вона межує з Азією; це довів перший, як знаємо, Неко, єгипетський цар. Як він скінчив копати канал з Нілу в Аравійську затоку, послав фінікійців на кораблях і наказав їм при повороті переїхати через Гераклові Стовпи, виплисти на Північне море[65] й так повернутися до Єгипту. Отже, фінікійці вибралися й попливли з Червоного моря на Південне. Як надходила пізня осінь, вони осідали, засівали ту землю, в яку частину Лівії запливли, й чекали там аж до жнив. (Тоді) збирали збіжжя й пливли далі. Так робили два роки; на третій перепливли Стовпи Геракла й повернулися до Єгипту. Мені оповідали неймовірне, – та може хто й повірить, – що як обпливали Лівію, то мали сонце по праву руку. Так давно пізнали її.

43. Далі кархедонці[66] говорять, що Сатасп, син Теаслія, з роду Ахеменідів[67], не обплив Лівії, хоч його й були послали на те, але злякався тривалого плавання й пустелі, повернувся, отже, назад і не виконав завдання, що йому доручила мати. Він зґвалтував був дівчину, дочку Зопіра, сина Мегабіза. Коли цар Ксеркс хотів за ту провину його скарати на палі, випросила (в царя) Сатаспова мати, сестра Дарія, з умовою, що вона сама покарає його ще більше, ніж Ксеркс, (а саме) він муситиме обпливти Лівію, аж доки, обпливши її, не прибуде до Аравійської затоки.

Ксеркс погодився (на те). Сатасп поїхав до Єгипту, взяв корабель, моряків і поплив до Стовпів Геракла. Як уже їх переплив і обійшов Лівійський мис під назвою Солоент, поплив на південь. Та як переплив багато моря протягом багатьох місяців і побачив, що воно перед ним ще більше, завернув назад і приплив до Єгипту. Після повернення з тієї дороги розказував цареві Ксерксові, що вони запливли були далеко-далеко до маленьких людей, що носили фінікійський одяг. Вони (карлики) повсякчас, як мореплавці приставали до берега, втікали в гори й лишали (свої) міста; вони (Сатасп і товариші) заходили до тих міст, але нічого злого там не чинили, лише забирали харчі. А що не обпливли цілої Лівії, то, як він говорив, причиною було те, що корабель не міг далі пливти, бо натрапив на мілину. Ксеркс не повірив йому, а що не виконав дорученого завдання, наказав покарати його так, як був раніше присудив – (а саме) вбити на палі. Як почув один євнух Сатаспа, що його пан помер, утік на Самос[68] із великим скарбом. Скарб потрапив по тому в руки одного самосця; я взнав його ім'я, але умисно промовчую.

44. Дарій відкрив багато земель Азії, але хотів іще знати, в якому місці впадає в море Інд. Це друга з-поміж усіх рік, у якій водяться крокодили. Дарій послав людей на кораблях, серед них каріандійця Скілака, щоби дізналися про те правду. Вони випливли з міста Каспатира в Пактії[69] й попливли вздовж рікою на схід сонця аж до моря. Через море пливли по тому на захід і на тридцятому місяці прибули до того краю, звідки єгипетський цар наказав фінікійцям – про них я говорив вище – обплисти Лівію. Як вони обпливли той край, Дарій підкорив індійців і панував над тим морем. У такий спосіб було відкрито, що та частина Азії, крім східного її краю, така завбільшки, як Лівія.

45. Щодо Європи, то ніхто не пояснив, чи зі сходу або з півночі вона оточена водою. Знаємо лише, що довжиною дорівнює обом (іншим частинам світу). Не можу зрозуміти, з чого те пішло, що, власне, одна земля має потрійну назву від жінок. Також не знаю, чому кордоном вважають єгипетську ріку Ніл і колхідську Фасіс, – інші знову кажуть, що кордоном є ріка Танаїс, Меотійське озеро й кімерійське місто Портмеї; я не міг довідатися імен тих, що поділили ці землі й тому надали їм ці імена. Лівія, як говорять багато греків, дістала назву від дружини Прометея[70]. Лідійці[71] знову присвоюють собі цю назву й твердять, що Азія має назву не від Прометеєвої дружини Азії, а від Азія, сина Котія, онука Манеса; від нього один рід у Сардах називається Асіади. Щодо Європи, то, оскільки ніхто не знає, чи вона омивається морем, так само не знаємо, звідки взяла свою назву, хіба припустимо, що дістала її від тірійської Європи, що раніше не мала назви, як і інші частини світу. Очевидно, що ця назва азіатського походження і що вона не зразу прийшла до тієї землі, яку нині греки називають Європою, але спершу прийшла від фінікійців на Крит, а з Криту до Лікії[72]. Та досить на цьому; дотримуватимемось звичайних назв.

46. Над Гостинним морем[73], куди виступив Дарій, мешкають дуже дикі народи, за винятком самих скіфів. Не вміємо (там) вказати жодного народу, що відзначався б мудрістю, жодної (навіть) такої (окремої) людини. Виняток – це скіфи й Анахарсіс[74]. Скіфи зробили наймудріший винахід з усіх народів, що про них знаємо; інші винаходи не такі цікаві, але цей наймудріший. (Саме) якщо їх хтось зачепить, не втече від них, і вони не дадуться зловити себе, якщо самі не схочуть, щоби хтось їх знайшов. Бо як можна злучитися з людьми, що не мають ні міст, ні мурів, – живуть не землеробством, а з випасу худоби, мешкають на возах, кочують і добре стріляють з коней, а нескорі до бою?

47. Такий їхній винахід; до того ж і край у них відповідний і ріки стають їм у пригоді, їхній край – це добре наводнена трав'яниста рівнина, а рік пливе через нього небагато менше, ніж у Єгипті є каналів. Ось найвизначніші з них і такі, що доступні для морських кораблів: Істр, що має п'ять гирл, за ним Тірас, Гіпаніс, Борисфен, Пантікап, Гіпакіріс, Геррос, (нарешті) Танаїс[75]. Вони пливуть так.

48. Істр – це найбільша з усіх рік, про які знаємо. Він однакового розміру влітку й узимку. Це перша від заходу ріка, що пливе через Скіфію, а (одночасно) й найбільша, бо до нього впадають інші ріки. З тих рік, що його побільшують, п'ять пливе через Скіфію: одну скіфи називають Пората, а греки Пірет, далі йдуть Тіарант, Арар, Напаріс і Ордесс[76]. Перша з тих рік, велика, пливе на схід і вливає свої води до Істра; друга з названих, Тіарант, менша, пливе більше на захід, Арар же, Напаріс і Ордесс пливуть між ними і (також) впадають до Істра. Це місцеві скіфські ріки, що роблять його (Істр) повноводим; з країни агафірсів[77] пливе ріка Маріс[78] і впадає до Істра.

49. Зі шпилів Гему[79] пливуть на північ три великі ріки і вливаються до нього (Істра, а саме) Атлант, Аврас і Тібісіс; через Фракію і країну фракійських кробізів пливе Афріс, Ноес і Артанес[80]. Вони впадають до Істра. З гір пеонів і Родопи пливе ріка Кіос[81], перетинає посередині Гем і впадає також до нього (Істра). З Іллірії пливе на північ ріка Ангр. Вона перепливає Трібалльську рівнину і впадає до ріки Бронг, а Бронг до Істра; так ті обидві великі ріки впадають до Істра[82]. А з північної країни омбриків пливуть на північ ріка Карпіс і друга – Альпіс і впадають до нього (Істра)[83]. Сам же Істр пливе через цілу Європу. Початок його в країні кельтів, що мешкають найдалі на заході Європи за кінетами[84]. Він перепливає цілу Європу і вливається збоку до Скіфії.

50. Отже, води названих рік і багатьох інших, що вливають свої води до Істра, роблять його найбільшим; щоправда, Ніл, якщо порівняти кількість води в обох, повноводніший, хоч його (Ніл) не поповнює жодна ріка, жоден потік. А що Істр має і влітку і взимку однакову кількість води, то це, на мою думку, ось чому. Взимку він такий, як є, і не робиться більший, бо в тому краю зимою геть не йде дощ, лише курить снігом. Влітку ж розтає та сила снігу, що нападала взимку, й з усіх боків впадає до Істра. Вже сам сніг, отже, як (розталий) вливається до нього, збільшує його, до того ж іще бувають сильні навальні дощі, бо (там) улітку йде дощ. Наскільки більше сонце витягає води влітку, ніж зимою, настільки приплив води до Істра влітку більший, ніж взимку. Якщо порівняти одне з другим, то воно урівноважується, й тому бачимо, що він (Істр) все однаковий.

51. Отже, одна із скіфських рік це Істр. За ним іде Тірас, що пливе з півночі, а випливає з великого озера, що розмежовує країну скіфів і неврів. Над його гирлом мешкають греки, що називаються тірітами.

52. Третя ріка, Гіпаніс, випливає (також) зі Скіфії і пливе з великого озера. Довкруги того озера пасуться дикі коні білої масті. Це озеро цілком правильно називається «матір'ю Гіпаніса»[85], (бо) він із нього випливає. Звідти пливе ріка Гіпаніс протягом п'яти днів шляху[86] ще мілка і солодка, а наступних чотири дні шляху аж до моря дуже гірка, бо до нього впадає гірка річка. Вона настільки гірка, що хоч і мала собою, але її домішок дуже значний в Гіпанісі – великій ріці. Ця річка пливе на межі скіфів-орачів і алазонів. Річка і та околиця, що з неї вона витікає, називається по-скіфськи Ексампей, а грецькою – Святі Дороги. Під кінець свого бігу, біля країни алазонів, сходяться Тірас і Гіпаніс, а звідти розходяться й течуть нарізно, лишаючи посередині широкий простір.

53. Четверта ріка – Борисфен, що після Істру є найбільшою; на нашу думку, він найбільш плодовитий не лише між скіфськими ріками. Він має найкращі й найпридатніші для худоби пасовиська, він же має щонайбільше доброї риби. Вода з нього найприємніша для пиття; він пливе чистий між іншими мутними. Над його берегами найкращі посіви; в місцях, де не сіяно, родить висока трава. У його гирлі нагромаджується сама по собі величезна кількість солі. У ньому водяться великі риби без костей до сушення, що звуться антакеї[87], й багато іншого, гідного подиву.