Розділ «СИН РАБИНІ»

Володимир

— Ти можеш бути ще щасливою, Феофано.

— З Вардом? Що ж, цей юнак колись любив мене, але зараз уже пізно.

— Ні, Феофано, тобі ніколи не пізно, це тільки я ніколи не знав і не знатиму щастя любові.

— Твоє щастя в тому, що ти був проедром кількох імператорів, а пощастить — то й ще одного.

— Думаю, що нам обом пощастить, — дай мені два порошки, які, я знаю, залишились ще в тебе з давніх часів.

Феофано, очевидь, уже перемогла себе, пішла в сусідню палату, швидко повернулась звідти й дала проедрові два порошки. У неї тремтіли руки, вона боялась, і це втішило проедра.

І тоді сталось те, чого у Великому палаці ніхто не ждав. Одного ранку в покоях імператора Василя не прозвучали, як це завжди водилось, молитви, коли ж через якийсь час він вийшов з покоїв, то оточували його не ченці й священики, а етеріоти з оголеними мечами в руках. І йшов Василь не так, як завжди, не з скорбними очима, не похиливши голову, не повільним кроком, а з високо піднесеною головою, швидко, впевнено, очі його палахкотіли гнівом.

Опинившись у Золотій палаті, двері якої відчинив переляканий папія Лев, імператор Василь велів логофету, що впав перед ним ниць, привести проедра Василя.

Ждати йому не довелось. Проедр Василь уже був тут, у Золотій палаті, не добігши кількох кроків до трону, упав ниць.

— Ти мене кликав, василевсе... я з’явився, — промовив проедр, але так тихо, що сам не почув свого голосу.

— Так, я велів привести тебе сюди, в Золоту палату.

Імператор довго дивився на проедра.

— Гидкий, нікчемний скопець! — голосно крикнув він. — Невже ж ти за своє життя ще не напився крові?

— Я ніколи не пив нічиєї крові... Я не знаю, про що говорить імператор... — пробурмотів проедр, намагаючись зрозуміти, що сталось.

— Ти хотів мене вбити! — схопився раптом з крісла і ступив крок уперед імператор.

«Брехня! Все це брехня! Я не думав, не хотів тебе вбивати, імператоре!» — готове було вирватись у проедра.

Але він цього не сказав, а, затремтівши від переляку, дивився, як із дверей, що вели до катихуменію[97], вийшли Феофано, начальник етерії Лев, ще кілька етеріотів.

Проедр зрозумів, що сталось, — який же він був необачний, що на одну годину повірив Феофано, невідомо як, але вона прийшла до Великого палацу в цю вранішню годину, поруч з нею стоять начальник етерії Лев, великий папія — всі, що люто його ненавидять, а зараз, заполонені Феофано, стоять позад імператора.

Але лукава душа його не могла змиритись з тим, що сталось, за одну мить він вирішив боротись, тільки боротись

і, якщо так, не шкодувати Феофано.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СИН РАБИНІ“ на сторінці 137. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи