Двадцять років "єврейської державності" в Україні, 1918-38

Тим часом тут і сьогодні мені важливо, що люди, народ вважав владу єврейською, і

вважали себе панами ситуації самі євреї. Причинами такої єдності громадської думки, де

всі виявились парадоксальним чином заодно, можна вважати гостру ейфорію від

раптового і рвучкого підйому соціальною драбиною – одних і шок від червоного терору –

других. До речі, той шок триває досі: він став, можливо, головною причиною, чому цю

тему досі не вивчають.

Цей тотальний шок відбився в численних джерелах про період муравйовщини

1918-го та чрезвичайок 1919 року – у спогадах Гр.Коваленка-Коломацького 26, мемуарному

циклі київського журналу “Малая Русь”, листах історика мистецтв Федора Ернста до його

брата Миколи, археолога тощо. Так, у приватному листі від 15 червня 1918 року Ернст

називає євреїв "студентами Комерційного інституту". Наводжу відповідне місце повністю:

"К сожалению, я даже не знаю, какие именно письма Ты и Вы от нас получили и поэтому

не имею понятия, знаете ли Вы хоть что-нибудь подробное про симпатичное время нашей

22 Троцкий Л. Искусство революции и социалистическое искусство // Правда. 1923. 30

сентября. № 221. С. 2.

23 Седьмая общегородская конференция коммунистов: Речь тов. Зиновьева // Северная

коммуна. Пг., 1918. 19 сентября. № 109. С. 2. Без жодних покликів Н.Жевахов наводить

подібну цитату, приписуючи її Леніну: “Пусть вымрет 90 % русского народа, лишь бы

осталось 10 % к моменту всемирной революции” (Жевахов Н.Д., Товарищ Обер-

Прокурора Св.Синода. Воспоминания. Том 2. Новый Сад, 1928. С. 206).