Двадцять років "єврейської державності" в Україні, 1918-38

першоієрарха УАПЦ митрополита Василя Липківського. Постанови про початок слідства,

обрання запобіжного заходу і притягнення його як обвинуваченого ухвалили

оперуповноважений 9 відділку ІV відділу УГБ НКВД УСРР [Зусь?] Ґольдфарб, а

затвердив їх помічник начальника ІV відділу Давид Перцов. Санкціонував арешт прокурор

Фердинанд Аудрінґ. Ордер підписав заступник наркома Михаїл Степанов (не

реабілітований). Трус і арешт здійснив співробітник ІІ відділу НКВД Михаїл Гакман, а

присутні були представник домоуправління Петр Мануйлов і співробітник НКВД Григорій

Пляшенко. Прийом і оцінку вилучених коштовностей здійснили бухгалтер Заманський,

скарбник Лисняк, експерт А.Островський і "т." Гіванд. 22 жовтня 1937 року владику

допитав згаданий Ґольдфарб, а 13 листопада – А.Скульбашевський. Склав винувальний

висновок все той самий Ґольдфарб (затвердив начальник ІV відділу майор ГБ Аркадій

Хатеневер). Підписав протокол трійки Соломон Альтзіцер, а виписку з акту про розстріл –

комендант НКВД капітан ГБ Александр Шашков. Це всі прізвища, які є у справі 33. Перцов

помер у таборі, Хатеневера розстріляно. Аудрінґ помер 1943 року у Харкові

(співробітничав з німцями). Відомостей про решту не маю.

Історична наука виробила певні уявлення про хід репресій в СРСР, але ще не

зовсім зрозуміло, як формувалась людиноненависницька ідеологія, що готувала людей до

терору: з одного боку, виконавців, з другого – народ. Готуючись до арешту директора

Центрального історичного музею в Києві, у газеті „Комсомолець України” київський

журналіст А.Ґріншпон писав: „Хто ж такий [Володимир] Грінченко? Темне минуле в цієї