Розділ «Частина третя»

— О, тепер я останній бідняк! — схопився за голову Сміт. — Чуєте, сер? Останній бідняк!

— Але ж касетка не згоріла? — спитав я.

— О сер! — вигукнув плантатор, і його очі радісно заблищали. — Ви безумовно праві! Касетка ціла! Ніяка пожежа не може її знищити, запевняю вас! А в ній мої коштовності і чекова книжка!

– І щоденник Магеллана, — додав я.

— Так, і щоденник Магеллана. Все гаразд, сер… Ми знайдемо касеті сховаємо від японців.

— Але я не збираюсь лишатися з японцями.

— Невже? Значить, до кінця вірні племені?

— Так.

— Воля ваша, — подивився на мене співчутливо Сміт.

— Ви знайдете касетку, чи не так? — спитав я.

— Звичайно, знайду і сховаю.

— Гаразд. Але запам'ятайте — щоденник Магеллана не тільки ваш.

— Навіщо ви про це нагадуєте, сер? — ображено сказав Сміт. — Невже ви думаєте, що я зловживатиму вашим довір'ям? До речі, де мій капітан?

— Не знаю.

— Чи не вбито його? — захвилювався Сміт.

— Не думаю. А що збирається робити Арикі? І він залишиться в японців?

Сміт ствердно кивнув головою.

— Це правда? — повернувся я до головного жерця. — І ти лишаєшся у пакегі, які спалили селище і вбили багато жінок і дітей?

Арикі чухав груди й дивився в землю. Він дуже добре розумів, що робить, і не смів глянути мені в вічі.

— Так, — промовив він нарешті і, показавши рукою на Сміта, тихо додав: — Він каже, що пакегі — добрі люди і нічого поганого Арикі не зроблять. Пакегі поважатимуть Арикі більше за тебе…