TextBook — Слухайте. Я цей будинок знаю. Треба піднятись на горище. Там є пожежна драбина, що веде в двір. Розумієте?..
— Дякую. На жаль, зараз звідси не вискочиш — поліція оточила весь квартал.
Хвилин за п'ятнадцять, коли все стихло, вони вийшли на Фріденштрасе. Дівчина зупинилась на розі, простягла руку, прощаючись.
— Вам куди? — запитав Андрій, стискаючи її холодні пальці.
— Я майже вдома.
— Проведу вас, не заперечуєте?
— Дякую, — промовила ніяковіючи.
Він зрозумів — згодна, йшли мовчки. Дивилися під ноги, слідкуючи, як пропадають, і знову з'являються тіні від їх постатей. На Фріденштрасе ліхтарі висіли негусто. Андрій крадькома позирав на дівчину. Благенький плащик грів погано, як вона не куталась у нього. Під пахвою пакунок, акуратно загорнутий в газету і перев'язаний хусткою. Обличчя стомлене. Ця була зовсім не схожа на тих, що тиняються панелями центральної частини міста. І одягнена скромно. «Мабуть, з роботи повертається», — подумав Андрій. І раптом спитав:
— Як вас звати?
— Марта. А вас?
— Андрій.
Вона глянула на нього і всміхнулася.
— Чого вам смішно?
— Так, я вже не раз чула це ім'я.
— Від кого?
— Від батька…
— А-а… Я думав…
— Що?
— Може, хлопець у вас був.
— Ні, не було, — відповіла просто, без тіні кокетства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорний лабіринт» автора Сичевський Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА СЛІД ПО ЖУРАВЛЯХ“ на сторінці 79. Приємного читання.